Школа Энрико2006 год – год двойного

Школа Энрико

2006 год – год двойного юбилея итальянского писателя Эдмондо де Амичиса (Де Амичиса): 160 лет со дня рождения (31.10.1846) и 120 лет с выхода в свет(1886г.) самой известной его книги – «Сердце».

Да здравствует школа, которая делает из всех вас, богатых и бедных, одну семью!

ЛИТЕРАТУРНЫЕ энциклопедии разных лет не особенно много рассказывают об этом писателе. Известно, что он получил военное образование, участвовал в войне против Австрии (1866) и в походе гарибальдийцев на Рим (1867); в 1871 году вышел в отставку и занялся литературной, общественной и педагогической деятельностью. Первая книга Эдмондо де Амичиса, обратившая на себя внимание, – сборник новелл «Военная жизнь» – вышла еще в 1868 году. В 70-е годы он путешествовал по Испании, Голландии, Марокко, посетил Константинополь, и в течение 1872–79 годов появляются в печати его путевые очерки. Занимаясь общественной деятельностью, писатель живо интересуется социальными проблемами и в 1891 году вступает в социалистическую партию. Убежденный демократ и гуманист, он придает огромное значение прежде всего вопросам воспитания, образования и основную свою задачу видит в просветительстве.

Мировая известность пришла к Э. де Амичису после появления в 1886 году его повести «Сердце», переведенной на многие языки. Вся книга пронизана стремлением внушить детям уважение к простым людям Италии – ее рабочим, солдатам – защитникам родины; пробудить чувство товарищества, любви к своей стране. Писатель – а вместе с ним и его герой, 13-летний Энрико – не закрывает глаза на социальное неравенство общества и множество связанных с этим проблем, но верит в то, что школа способна воспитать всех, и богатых и бедных, достойными гражданами своей страны.

В 1889 году появилась книга очерков Э. де Амичиса «На океане», об итальянских эмигрантах; в 1890 году – «Роман учителя», где писатель снова возвращается к школьной теме. Роман рассказывает о плачевном положении итальянской школы и ее преподавателей. Проблемам образования посвящены и более поздние произведения: сборник рассказов «Между школой и домом», повесть «Учительница рабочих». Как и в романах «Первое мая», «Общий путь», в очерках, статьях и рассказах 90-х годов писатель пропагандирует социалистические идеи. Однако Э. де Амичиса нельзя назвать революционером. Его внимание обращено преимущественно на индивидуальную психологию, возможность нравственного совершенствования человека, а не на общественное переустройство.

Последним художественным произведением Э. де Амичиса стал «Экипаж для всех». Ему принадлежат также сборник публицистических статей «Гражданская война» (1901 г., в русском переводе – «Под знаменем социализма») и лингвистическая работа об итальянском языке.

Умер Эдмондо де Амичис в 1908 году.

В русском переводе некоторые произведения Э. де Амичиса выходили в свет преимущественно в дореволюционное время и в первые годы советской власти: «Записки школьника» (под таким названием или с таким подзаголовком выходило в России «Сердце») – СПб., 1892; «Жизнь военных» – М., 1912; «Экипаж для всех»; «Учительница рабочих» – М., 1918; уже упоминавшийся выше сборник публицистических статей. Исследователи творчества писателя считают, что именно повесть «Учительница рабочих» – о «стене непонимания» между интеллигенцией и рабочими – легла в основу произведения В.Маяковского «Барышня и хулиган» (1918).

Результаты (украинский) 1:

Школа Енріко2006 рік-річчя подвійний італійський письменник Edmondo де amicis (de Amicis): 160 ювілей (31.10.1846) і 120 років з моменту виходу (1886), його найвідоміша книга є "серцем".Хай живе у школі, що робить всіх вас, багаті і бідні, одна родина!ЛІТЕРАТУРНА Енциклопедія в різні роки не є багато розмов про цей письменник. Відомо, що він отримав військової освіти, брав участь у війні проти Австрії (1866) і похід haribaldiytsiv Риму (1867); у 1871 року у відставку і почав літературних, соціально-педагогічної діяльності. Перша книга Edmondo де amicis, які навернулися, є збірка оповідань "військове життя"-був випущений в 1868 році. У 70-х років він подорожував до Іспанії Нідерланди, Марокко, відвідав Константинополь і 1872-79 років виступити в пресі свої подорожі есе. Залучення в громадської активності, письменник, яскраво, зацікавлені в соціальних питань і в 1891 році вступає в Соціалістичної партії. Стійкий демократів і гуманіст, він надає великого значення перш за все питання виховання, освіту і основним завданням бачить у сфері освіти.Мировая известность пришла к Э. де Амичису после появления в 1886 году его повести «Сердце», переведенной на многие языки. Вся книга пронизана стремлением внушить детям уважение к простым людям Италии – ее рабочим, солдатам – защитникам родины; пробудить чувство товарищества, любви к своей стране. Писатель – а вместе с ним и его герой, 13-летний Энрико – не закрывает глаза на социальное неравенство общества и множество связанных с этим проблем, но верит в то, что школа способна воспитать всех, и богатых и бедных, достойными гражданами своей страны.В 1889 році з'явилися нариси, книги рік, е. de amicis "на океан" Італійська емігрантів; у 1890 році роман вчитель ", де письменник знову повертається до шкільну тему. Роман розповідає про тяжке становище італійський школи і її вчителів. Присвячений освіта і більш пізніх роботах: збірка оповідань "між школі і вдома, історія" учитель працює. Як і в "першого травня", "контур", в есе, статей та оповідань 90-х років письменник сприяє соціалістичних ідей. Е. de amicis, однак, не можна назвати революційним. Це в основному орієнтований на окремих психології, можливість моральних оздоровлення людини, а не на громадських реорганізації.Останній ілюстрації е. de amicis став "Екіпажу для всіх". Він є власником колекції nonfiction статті "Громадянська війна" (1901, російський переклад-"під прапором соціалізму") і лінгвістичні роботи на італійську мову.Edmondo де amicis помер в 1908 році.В русском переводе некоторые произведения Э. де Амичиса выходили в свет преимущественно в дореволюционное время и в первые годы советской власти: «Записки школьника» (под таким названием или с таким подзаголовком выходило в России «Сердце») – СПб., 1892; «Жизнь военных» – М., 1912; «Экипаж для всех»; «Учительница рабочих» – М., 1918; уже упоминавшийся выше сборник публицистических статей. Исследователи творчества писателя считают, что именно повесть «Учительница рабочих» – о «стене непонимания» между интеллигенцией и рабочими – легла в основу произведения В.Маяковского «Барышня и хулиган» (1918).

Результаты (украинский) 2:

Школа Енріко

2006 рік - рік подвійного ювілею італійського письменника Едмондо де Амічіса (Де Амічіса): 160 років від дня народження (31.10.1846) і 120 років з виходу у світ (1886р.) Найвідомішою його книги - «Серце».

Хай живе школа, яка робить з усіх вас, багатих і бідних, одну сім'ю!

ЛІТЕРАТУРНІ енциклопедії різних років не особливо багато розповідають про цього письменника. Відомо, що він здобув військову освіту, брав участь у війні проти Австрії (1866) і в поході гарібальдійців на Рим (1867); в 1871 році вийшов у відставку і зайнявся літературною, громадської та педагогічною діяльністю. Перша книга Едмондо де Амічіса, що звернула на себе увагу, - збірка новел «Військове життя» - вийшла ще в 1868 році. У 70-і роки він подорожував по Іспанії, Голландії, Марокко, відвідав Константинополь, і протягом 1872-79 років з'являються у пресі його подорожні нариси. Займаючись громадською діяльністю, письменник жваво цікавиться соціальними проблемами і в 1891 році вступає в соціалістичну партію. Переконаний демократ і гуманіст, він надає величезного значення перш за все питань виховання, освіти і основне своє завдання бачить у просвітництві.

Світова популярність прийшла до Е. де Амічіса після появи в 1886 році його повісті «Серце», перекладеної на багато мов. Вся книга пронизана прагненням вселити дітям повагу до простих людей Італії - її робочим, солдатам - захисникам батьківщини; пробудити почуття товариськості, любові до своєї країни. Письменник - а разом з ним і його герой, 13-річний Енріко - не закриває очі на соціальну нерівність суспільства і безліч пов'язаних з цим проблем, але вірить в те, що школа здатна виховати всіх, і багатих і бідних, гідними громадянами своєї країни.

У 1889 році з'явилася книга нарисів Е. де Амічіса «На океані», про італійських емігрантів; в 1890 році - «Роман вчителя», де письменник знову повертається до шкільної темі. Роман розповідає про жалюгідний стан італійської школи і її викладачів. Проблемам освіти присвячені і більш пізні твори: збірка оповідань «Між школою і будинком», повість «Вчителька робітників». Як і в романах «Перше травня», «Загальний шлях», в нарисах, статтях і розповідях 90-х років письменник пропагує соціалістичні ідеї. Однак Е. де Амічіса не можна назвати революціонером. Його увагу звернуто переважно на індивідуальну психологію, можливість морального вдосконалення людини, а не на суспільну перебудову.

Останнім художнім твором Е. де Амічіса став «Екіпаж для всіх». Йому належать також збірка публіцистичних статей «Громадянська війна» (1901 р в російській перекладі - «Під прапором соціалізму») і лінгвістична робота про італійською мовою.

Помер Едмондо де Амічис в 1908 році.

У російській перекладі деякі твори Е. де Амічіса виходили в світло переважно в дореволюційний час і в перші роки радянської влади: «Записки школяра» (під такою назвою або з таким підзаголовком виходило в Росії «Серце») - СПб., 1892; «Життя військових» - М., 1912; «Екіпаж для всіх»; «Вчителька робітників» - М., 1918; вже згадуваний вище збірник публіцистичних статей. Дослідники творчості письменника вважають, що саме повість «Вчителька робітників» - про «стіні нерозуміння» між інтелігенцією і робітниками - лягла в основу твору В.Маяковського «Панночка і хуліган» (1918).