1. Leucocytes. About 65 per cent of

1. Leucocytes. About 65 per cent of all white cells are leucocytes. Their protoplasm contains granules. Those leucocytes that stain neutral dyes - as the majority do - are called neutrophils. About 1.5 per cent of the total stain with acid dyes and are called eosinophils. And a still smaller number, 0.5 per cent, have granules that stain with basic dyes; these are called basophils. The percentage of oesinophils increases greatly when parasites invade the body.

2. One characteristic of leucocytes is the irregular, or lobed, appearance of the nucleus. The number of lobes is an index to the cell's age. Ordinarily, about 45 per cent of all leucocytes have a nucleus of three lobes. The life span1 of a leucocyte is short, from four to twelve days.

3. The function of leucocytes is primarily that of protection against infection. After the skin is pierced and the wound becomes infected, leucocytes from all the body are attracted to this place. Just what attracts them is not known - the process is called chemotaxis - probably some by-product of bacterial metabolism. When they arrive at the wound, they leave the blood stream. They wage war on the invaders, engulfing the bacteria within their own protoplasm, a process called phagocytosis (literally «cell-eating»). Before the infection is not too overwhelming, the victory usually goes to the leucocytes.


4. Lymphocytes. These cells, which comprise about 35 per cent of the white cells, have a nucleus which practically fills the cell. They are produced in lymph nodes scattered throughout the body; the tonsils are examples of lymph nodes. They live only a few hours after they leave the blood stream. They are incapable of movement and thus cannot pursue bacteria and have little cytoplasm so that phagocytosis is practically out of the question. Bacteria trapped in lymph nodes provoke the formation of them. Unfortunately if the infection is overwhelming, the lymph nodes themselves become infected. Thus in guinea pigs it has been possible to trace the route of tubercle bacilli from the intestines to the lungs, as the route is marked by successively infected lymph nodes.

Результаты (украинский) 2:

1. Лейкоцити. Близько 65 відсотків усіх білих клітин лейкоцитів. Їх протоплазма містить гранули. Ці лейкоцити, які забруднити нейтральні барвники - як більшість же - називаються нейтрофілів. Приблизно 1,5 відсотка від загального плями з кислотні барвники і називаються еозинофіли. І ще менше число, 0,5 відсотка, у гранули, які фарбуються основними барвниками; Вони називаються базофіли. Відсоток oesinophils значно збільшує коли паразити проникають в тіло. 2. Однією з характерних рис лейкоцитів нерегулярні або лопатеві, поява ядра. Кількість лопатей індекс віку клітини. Зазвичай, близько 45 відсотків усіх лейкоцитів мають ядро з трьох пелюсток. Життя Span1 з лейкоцитів мало, від чотирьох до дванадцяти днів. 3. Функція лейкоцитів в першу чергу, що захисту від інфекції. Після шкіра проколюється, і рана інфікується, лейкоцити з усіх тілі залучають до цього місця. Тільки те, що їх приваблює не відомо - цей процес називається хемотаксис - ймовірно, деякі побічний продукт метаболізму бактерій. Коли вони прибувають на рану, вони залишають кров'яне русло. Вони ведуть війну із загарбниками, поглинаючи бактерії в їх власній протоплазми, цей процес називається фагоцитоз (буквально «клітина-їжі»). Перед інфекція не занадто переважною, перемога, як правило, йде на лейкоцити. 4. Лімфоцитів. Ці клітини, які включають близько 35 відсотків білих клітин, мають ядро, яке практично заповнює осередок. Вони виробляються в лімфатичних вузлах, розкиданих по всьому тілу; мигдалини є прикладами лімфатичних вузлів. Вони живуть всього кілька годин після того, як вони залишають кров'яне русло. Вони не здатні руху і, таким чином, не можуть переслідувати бактерії і мало цитоплазми, так що фагоцитоз практично виключено. Бактерії, захоплені в лімфатичних вузлах спровокувати утворення з них. На жаль, якщо інфекція є переважною, лімфатичні вузли самі стають інфікованими. Таким чином, у морських свинок було можливо простежити маршрут мікобактерій туберкульозу з кишечника в легені, а маршрут відзначений послідовно інфікованих лімфатичних вузлів.