On 1 June, 1910, Captain Scott left

On 1 June, 1910, Captain Scott left London to begin his Antarctic expedition. On his way, he received a telegram from the Norwegian explorer Roald Amundsen: 'I'm going South.' So the race to the South Pole was on!

During the polar summer of 1910-11, both teams organized food depots in preparation for their expeditions the following year. Then came the total darkness of the polar winter. Scott and Amundsen waited impatiently for the first signs of spring.

Amundsen was the first to leave, on 15 October, 1911. He had teams of dogs pulling the sledges and all his men were on skis. Because of this, he made rapid progress. Scott left on 1 November and soon had problems. First, his two motor sledges broke down, and then the ponies began to have serious difficulties with the snow and the cold. After a while, Scott and his men had to push the sledges themselves.

Amundsen reached the Pole on 14 December and put a Norwegian flag there. Then he prepared for the return journey. Scott finally arrived at the Pole with four companions on 17 January. They were devastated when they saw the Norwegian flag. Scott wrote bitterly in his diary:

"Well, we have now lost the goal of our ambition and must face 800 miles of hard pushing - and goodbye to most of our dreams."

The return journey was one of the worst in the history of exploration. The men were soon exhausted and were running out of food. The weather conditions were terrible. Scott started to realize their desperate situation:

"Amongst ourselves we are very cheerful, but what each man feels in his heart I can only guess. Putting on our shoes in the morning is getting slower and slower."

Despite this, on their way back they found time to look for rocks and fossils. They carried 20 kilos of rocks all the way with them. Later, these rocks proved that at one time in the distant past Antarctica was covered by plants.

However, disaster soon struck. Edgar Evans had terrible frostbite and died after a bad fall. The next to go was Captain Oates, who was having great difficulty walking. Scott recorded his death:

"He said, ‘Iam just going outside and I may be some time.' We knew that poor Oates was walking to his death, but though we tried to stop him, we knewthat it was the act of a brave man and an English gentleman. We all hope to meet the end with a similar spirit, and certainly the end is not far."

Scott and two companions carried on and got within eleven miles of one of their food depots. But then a terrible storm started and they could not leave their tent.

Scott spent some of his last hours writing. He wrote a letter full of sadness to his wife Kathleen: "To my Widow, I could tell you lots and lots about this journey. What stories you would have for the boy ... But what a price to pay."

Scott's final diary entry told the story of their end: "The depot is only 11 miles away, but 1 do not think we can hope for any better things now. We are getting weaker and weaker and the end can't be far. It seems a pity, but I do not think 1 can write more."

The news of Scott's death shocked the world. He had failed to win the race to the Pole, but the remarkable courage shown by Captain Scott and his men made them into heroes.

Результаты (украинский) 1:

На 1 червня 1910 капітан Скотт залишив Лондон почати його антарктичної експедиції. По дорозі, він отримав телеграму від норвезький дослідник Амундсен: 'Я буду південь.' Так для південного полюса був на!Полярний влітку 1910-11, обидві команди організовано харчування складів у рамках підготовки до їх експедицій у наступному році. Потім прийшов повній темряві полярних зими. Скотт і Амундсен із нетерпінням чекали на перші ознаки весни.Амундсен був першим, щоб залишити на 15 жовтня 1911. Він мав команд собак, потягнувши санях і його люди були на лижах. Через це він зробив швидкий прогрес. Скотт ліворуч на 1 листопада, і незабаром були проблеми. По-перше, його два двигуна саней зламав, а потім на поні почав є серйозні труднощі з сніг і холод. Через деякий час Скотт і його люди були підштовхнути санки, себе.Амундсен досягли полюса на 14 грудня і поклали Норвезька прапор там. Потім він готував для зворотний шлях. Скотт нарешті прибула на полюсі з чотирьох супутників 17 січня. Вони були спустошений, коли вони побачили Норвезька прапор. Скотт гірко писав у своєму щоденнику:"Ну, ми тепер втратила мета нашими амбіціями і доводиться стикатися 800 миль твердих натисканням - і побачення до більшості наших мрій".Зворотний шлях був одним з найгірших в історії розвідки. Чоловіки незабаром були вичерпані і вичерпуються їжі. Погодні умови були жахливі. Скотт почав розуміти їх відчайдушній ситуації:"Між собою ми дуже веселий, але те, що кожна людина відчуває себе в його серці можна тільки здогадуватися. Покласти на наші взуття вранці стає все повільніше і повільніше. "Незважаючи на це на їхньому шляху назад вони знайшли час, щоб подивитися на скелі і скам'янілостей. Вони несли 20 кілограмів порід всю дорогу з ними. Пізніше ці скелі довели, що у свій час в далекому минулому Антарктиди був покритий рослин.Однак, скоро катастрофа. Едгар Еванс був страшний обмороження і помер після того, як поганий осінь. Далі йти був капітан Оутс, які великий насилу пішки. Скотт записали його смерті:"Він сказав: 'Iam просто виходячи за межі і може пройти якийсь час.' Ми знали, що бідні Оутс йшов до його смерті, але, хоча ми намагалися, щоб зупинити його, ми knewthat, він був закон хоробра людина і Українська джентльмен. Ми всі сподіваємося, до кінця задовольнити аналогічні Духом, і звичайно це не кінець далеко."Скотт і два товариші вели і отримав за одинадцять км від одного з їх харчування складів. Але тоді страшну бурю почав, і вони не змогли залишити свої намети.Скотт провів частину його останні години писати. Він писав листа повний смутку дружині Кетлін: "до мого вдова, я можу сказати вам багато-багато про цю подорож. Що історій, ви б на хлопчика... Але те, що є ціна."Скотта остаточний щоденнику запис розповів історію про свого кінця: "депо становить лише 11 км, але 1 не думаю, що ми можемо сподіватися на будь-який краще зараз. Ми отримуємо слабкіше і кінця не може бути далеко. Здається, шкода, але я не думаю, що 1 можна писати більше."Звістка про смерть Скотта потрясли світ. Він не зміг виграти гонку до полюса, але чудова мужність, показано, капітан Скотт і його люди зробили їх в героїв.