Каптерев исследовал важнейший перио

Каптерев исследовал важнейший период русской педагогики и школы – после отмены крепостного права и начала первой мировой войны. Он научно объяснил происхождение общественно – педагогического движения, указал его источник и причины, а так же его влияние на последующее развитие отечественной педагогики и школы.

Каптерев выдвинул концепцию о борьбе двух педагогик – консервативной и прогрессивной – как о главной причине возникновения разных течений внутри педагогического движения. За консервативной педагогикой стояли силы правящего класса, а за прогрессивной – по преимуществу земско – общественные. Педагогика правящего класса стремилась быть “неправильно и оберегающей, но часто является просто ограничительной, задерживающей”. Прогрессивную педагогику он характеризовал как творческую, созидательную. Вот эта борьба двух педагогик и есть “ одна из основных, самых главных пружин современной педагогической практике и отчасти теории”.

Борьба двух педагогик особенно обострилась со времени реформ 60-х гг., когда , по оценки Каптерева, личности общества получили некоторые права, в том числе и некоторую самостоятельность, но “дано было мало”. “Ожесточённая борьба этих двух педагогик… сохраняет основное явление новой русской педагогики, которым в жизни школы, в педагогической практике определяется почти всё”.

Говоря об источниках развития педагогических идей в России, он называет два: собственные исследования (“наблюдения и размышления”) и заимствования идей западноевропейской педагогики.

Анализируя школьный опыт и педагогические идеи прошлого, Каптерев прежде всего вычленяет то, что помогает решать проблему теории и практики обучение и воспитания своего времени. Он не ставит перед историей русской педагогике отвлечённых теоретических задач, предпочитает извлекать из неё лишь то, что требуется на каждом шагу в жизни общества и школы.

В своём капитальном труде “История русской педагогии” Каптерев с этих же позиций рассматривает и оценивает факты школьного дела, “которое всюду начинается с того, что путём воспитания и образования стремятся приспособить подрастающее поколение к окружающей детей среде общественно – политической организации”.

Каптерев воспринял проблему освобождения личности русского гражданина как историческую задачу, решении которой наука, просвещения призваны сыграть решающую роль. Поэтому в центре всех его историко – педагогических, педагогических психологических исследований всегда стояли интересы личности и гражданские мотивы неразрывной связи с расширением прав общества в деле воспитания, образования, организации народной школы. Не государство и не церковь, а только само общество может влиять, управлять и направлять школьное дело. Такой главный вывод из его “Истории русской педагогии”.

Читать полностью: http://www.km.ru/referats/7D0E05B3823D40A09856399383710524

Результаты (украинский) 1:

Каптерев досліджував переломним російських педагогіки та школи після скасування кріпосного права і на початку першої світової війни. Він науково пояснили походження соціально педагогічної руху, вказав, що його джерела і причини, а також його вплив на подальший розвиток вітчизняної освіти та школи.Каптерев висунув концепції боротьба двох педагогіки консервативні і прогресивне-як основні причини різних течій у педагогічний руху. Для консервативних правлячого класу сили стояв педагогіки і прогресивної zemsko номінальної передового досвіду громадськості. Педагогіка правлячого класу, прагне, щоб бути "неправильно і збереження, але часто це просто обмежувальних, Республіканська". Він описав як творчі, творчих прогресивних педагогіки. Це боротьба двох педагогіки і "одне з головних, найбільш важливих джерел сучасної педагогічної практики і теорії в частині".Боротьба двох педагогіки, зокрема погіршилася починаючи з реформ з 60-х років, при оцінці Kaptereva, ідентичність суспільства отримав деякі права, у тому числі деякі незалежності, але "огляду там було мало". "Насильницьких боротьба з цих двох педагогіки. зберігає основні явище нового російського педагогіки, саме в житті школи педагогічної практики визначаються майже все. "Говорячи про джерел розвитку педагогічних ідей в Росії, він посилається на два: власні дослідження ("спостережень і роздумів") і запозичення ідеї західну освіту.Аналізуючи досвід школи та Педагогічна думка про минуле, в першу чергу Каптерев відокремлює, що допомагає вирішити проблеми теорії та практики підготовки та освіти свого часу. Не історії російської філософські педагогіки, теоретичних завдань виводять вважають за краще тільки те, що вимагається на кожному кроці в житті суспільства та школи.У свою головну працю "Історія російського виховання" Каптерев з цих же позиції та оцінку фактів у справі "яку школу близько починається з того, що через виховання та освіти з молоде покоління прагнути до адаптації дітей охорони навколишнього природного середовища соціального і політичного середовища організації".Каптерев сприймається проблема реліз посвідчення громадянина Росії як історичні завдання, якими наука, освіта має відіграти провідну роль. Таким чином, в основі усіх його історичних та освітні, педагогічні дослідження психологічних завжди вирізнявся в інтересах окремих та громадських мотиви нерозривного зв'язку з розширення можливостей суспільства у вихованні, освіта, організації народної школи. Не держави і не церкви і лише саме суспільство може впливати, керувати та керівництво до шкільної освіти. Такий основний висновок з його "історії російського виховання".Читати далі: http://www.km.ru/referats/7D0E05B3823D40A09856399383710524

Результаты (украинский) 2:

Каптерев досліджував найважливіший період російської педагогіки і школи - після скасування кріпосного права і початку першої світової війни. Він науково пояснив походження суспільно - педагогічного руху, вказав його джерело і причини, а так само його вплив на подальший розвиток вітчизняної педагогіки і школи. Каптерев висунув концепцію про боротьбу двох педагогик - консервативної і прогресивної - як про головну причину виникнення різних течій всередині педагогічного руху . За консервативної педагогікою стояли сили правлячого класу, а за прогресивною - переважно земско - громадські. Педагогіка правлячого класу прагнула бути "неправильно і оберігає, але часто є просто обмежувальної, задерживающей". Прогресивну педагогіку він характеризував як творчу, творчу. Ось ця боротьба двох педагогик і є "одна з основних, найголовніших пружин сучасної педагогічної практиці і почасти теорії". Боротьба двох педагогик особливо загострилася з часу реформ 60-х рр., Коли, за оцінки Каптерева, особистості суспільства отримали деякі права, в тому числі і деяку самостійність, але "дано було мало". "Запекла боротьба цих двох педагогик ... зберігає основне явище нової російської педагогіки, яким у житті школи, в педагогічній практиці визначається майже все". Говорячи про джерела розвитку педагогічних ідей в Росії, він називає два: власні дослідження ("спостереження і роздуми") і запозичення ідей західноєвропейської педагогіки. Аналізуючи шкільний досвід і педагогічні ідеї минулого, Каптерев насамперед виокремлює те, що допомагає вирішувати проблему теорії і практики навчання і виховання свого часу. Він не ставить перед історією російської педагогіці абстрактних теоретичних завдань, воліє отримувати з неї лише те, що потрібно на кожному кроці в житті суспільства і школи. У своєму капітальному праці "Історія російської педагогії" Каптерев з цих же позицій розглядає і оцінює факти шкільної справи, "яке усюди починається з того, що шляхом виховання й освіти прагнуть пристосувати підростаюче покоління до навколишнього дітей середовищі суспільно - політичної організації". Каптерев сприйняв проблему звільнення особистості російського громадянина як історичне завдання, вирішенні якої наука, освіти покликані зіграти вирішальну роль. Тому в центрі всіх його історико - педагогічних, педагогічних психологічних досліджень завжди стояли інтереси особистості і громадянські мотиви нерозривному зв'язку з розширенням прав суспільства в справі виховання, освіти, організації народної школи. Не держава і не церква, а тільки саме суспільство може впливати, управляти і направляти шкільна справа. Такий головний висновок з його "Історії російської педагогії". Читати повністю: http://www.km.ru/referats/7D0E05B3823D40A09856399383710524