Последнее утверждение очень абстрак

Последнее утверждение очень абстрактно и стоит его пояснить. Пунктуация — способ разделения и структурирования предложений. Стиль знаков пунктуации может отличаться (а зачастую и обязательно отличается) от стилистических принципов построения букв. А вот диакритические знаки должны гармонировать именно с буквами, к которым они относятся, поскольку их задача вместе с буквами передавать смысл или звучание отдельных слов.

Это можно пояснить на примере с альтернативным кароном. В чешском и словацком языках у карона есть специальная вертикальная форма для использования в высоких буквах (ď, ť, ľ, Ľ). Несомненно, что его появление — это решение проблемы ограниченного пространства по вертикали на металлической литере. Обычный карон (ě, š, č, ň, …) не получится разместить над высокими буквами, поэтому его альтернативная форма размещается рядом с буквой. Очень часто его ошибочно называют знаком, похожим на апостроф или даже апострофом. Но альтернативный карон — это не апостроф, хотя их внешнее подобие может сбивать с толку. Чешское слово «rozhoď» (d с кароном) это повелительная форма глагола «рассыпать», а слово «rozhod’» (апостроф в конце слова) обозначает «[он] решил» в неформальном написании, которое распространено и в литературе. (Не ручаюсь за точный перевод обоих слов, т.к. это переводится с английского, может быть эффект «испорченного телефона». Тем не менее, думаю, идея понятна: разный знак — разное значение. Прим. перев.)

Проблема возможного неверного прочтения текста заставляет дизайнеров находить различные пути для визуального разделения карона и апострофа. Решение, используемое большинством современных дизайнеров основано на максимально близком расположении диакритического знака с буквой (см. для примера шрифт Greta (Peter Biľak) или же шрифты от František Štorm). Карон выполнен как простой вертикальный клин, в то время как апостроф больше и сохраняет свою форму, подобную запятой. Так здесь решена проблема между буквами и знаками препинания.

Результаты (украинский) 1:

Останнє твердження є дуже абстрактно і стоїть за роз'ясненнями. Розділові знаки-метод розділення і структурування пропозиції. Стиль розділові знаки можуть бути різними (і часто обов'язково різних) від стилістичні принципи побудови букв. І тут діакритичні знаки повинен гармоніювати з літерами, до яких вони належать, як свою мету, а також листи до значення і звук окремих слів.Это можно пояснить на примере с альтернативным кароном. В чешском и словацком языках у карона есть специальная вертикальная форма для использования в высоких буквах (ď, ť, ľ, Ľ). Несомненно, что его появление — это решение проблемы ограниченного пространства по вертикали на металлической литере. Обычный карон (ě, š, č, ň, …) не получится разместить над высокими буквами, поэтому его альтернативная форма размещается рядом с буквой. Очень часто его ошибочно называют знаком, похожим на апостроф или даже апострофом. Но альтернативный карон — это не апостроф, хотя их внешнее подобие может сбивать с толку. Чешское слово «rozhoď» (d с кароном) это повелительная форма глагола «рассыпать», а слово «rozhod’» (апостроф в конце слова) обозначает «[он] решил» в неформальном написании, которое распространено и в литературе. (Не ручаюсь за точный перевод обоих слов, т.к. это переводится с английского, может быть эффект «испорченного телефона». Тем не менее, думаю, идея понятна: разный знак — разное значение. Прим. перев.)Неполадка неправильний читання тексту робить дизайнерам знайти способи, щоб візуально відділити Caron і апостроф. Рішення, які використовуються найбільш сучасних дизайнерів на основі розташування діакритичного якомога ближче до листа (див. приклад шрифт Грета (Петро Biľak) або шрифти, Франтішек Štorm). Карон розроблений як простий вертикальний клин, при цьому апостроф більше і зберігає свою форму, як кому. Отже, ось проблема між літерами та розділовими знаками.

Результаты (украинский) 2:

Останнє твердження дуже абстрактно і варто його пояснити. Пунктуація - спосіб поділу і структурування пропозицій. Стиль знаків пунктуації може відрізнятися (а часто і обов'язково відрізняється) від стилістичних принципів побудови букв. А ось діакритичні знаки повинні гармоніювати саме з буквами, до яких вони належать, оскільки їхнє завдання разом з літерами передавати зміст або звучання окремих слів. Це можна пояснити на прикладі з альтернативним Карон. У чеському та словацькою мовами у Карона є спеціальна вертикальна форма для використання у високих буквах (ď, ť, ľ, Ľ). Безсумнівно, що його поява - це вирішення проблеми обмеженого простору по вертикалі на металевій літері. Звичайний Карон (ě, š, č, ň, ...) не вийде розмістити над високими буквами, тому його альтернативна форма розміщується поряд з буквою. Дуже часто його помилково називають знаком, схожим на апостроф або навіть апострофом. Але альтернативний Карон - це не апостроф, хоча їх зовнішню подібність може збивати з пантелику. Чеське слово «rozhoď» (d з Кароном) це наказова форма дієслова «розсипати», а слово «rozhod '» (апостроф в кінці слова) позначає «[він] вирішив» у неформальному написанні, яке поширене і в літературі. (Не ручаюся за точний переклад обох слів, тому що це перекладається з англійської, може бути ефект «зіпсованого телефону». Тим не менш, думаю, ідея зрозуміла: різний знак - різне значення. Прим. Перекл.) Проблема можливого невірного прочитання тексту змушує дизайнерів знаходити різні шляхи для візуального розділення Карона та апострофа. Рішення, яке використовується більшістю сучасних дизайнерів засноване на максимально близькому розташуванні діакритичного знака з буквою (див. Для прикладу шрифт Greta (Peter Biľak) або ж шрифти від František Štorm). Карон виконаний як простий вертикальний клин, в той час як апостроф більше і зберігає свою форму, подібну коми. Так тут вирішена проблема між літерами та знаками пунктуації.