Several years ago, my wife and I ca

Several years ago, my wife and I came upon an advertisement in a travel magazine for an international exchange programme promising "the chance of a lifetime". Not one to let such an intriguing opportunity pass me by, but a bit hesitant about taking such a leap into the unknown, I did some research and discovered that the programme involved something called house-swapping.

After much discussion, my family and I decided to, as they say, go for it. Consequently, we were soon setting off for a holiday in the Peak District of England while our exchange partners were settling down for their vacation in our flat back home in Mt Vernon, Washington. The exchange was for a month and the time passed quickly. To end our time away on a high note, we decided to travel to Paris via the engineering marvel known as the Channel Tunnel.

Being on a fairly tight budget, we opted for a package deal which included round-trip tickets on the Eurostar passenger train, five nights in a three-star hotel in Paris, Metro passes and unlimited use of the Paris bus system. When the package still hadn't arrived after a week, I began to think that perhaps our trip hadn't been such a good idea after all. Maybe it was a sign that we shouldn't go.

The tickets and vouchers eventually arrived and I scolded myself for having had such silly thoughts. On the day of departure, with plenty of time to spare, my two teenage children, my wife and I stood waiting eagerly on the platform at Waterloo Station. At exactly 7.57 am, we boarded our train and began our journey through the picturesque county of Kent. About an hour into our journey, an announcement, in both English and French, informed us that we were about to enter the Channel Tunnel.

The Eurostar adverts had boasted proudly about the engineering feat that was the 'Chunnel', and the convenience it offered to those travelling between England and the Continent. They had spoken highly of the "lack of rough seas" and to me, a person who gets seasick very easily, this was a major selling point. When all is said and done, however, I must admit that there were moments when I felt quite nervous about travelling 50 metres below the bottom of the English Channel.

Inside the tunnel itself, there really wasn't much to grab my attention -no posters or other artwork - so I busied myself studying the occupants of our carriage. Some calmly read novels or newspapers; others quietly looked through business reports and notes. I quickly realised, however, that most of my fellow passengers were like my family in that they looked excited and very happy to be enjoying such a novel travel experience.

Our underwater journey ended as quickly as it had begun. All of a sudden, we left the darkness of the tunnel behind and nosed out into the light of the pleasant French morning. The tracks being well-built, we quickly accelerated to 300 kph, the speed of a Boeing 747 at takeoff. We arrived in Paris' busy city centre a mere 180 minutes after leaving London. That journey, and indeed the whole time that we spent on the exchange programme, have given us all a yearning for new experiences, and many wonderful memories that we will cherish forever.

Результаты (украинский) 1:

Кілька років тому моя дружина і я натрапив на рекламу у подорожі журнал для Міжнародного обміну програми, обіцяючи "шанси життя". Замість того, щоб дозволити такі інтригуючою можливості передати мені за, але трохи невпевнено беручи стрибок у невідомість, я провів невелике дослідження і виявив, що програма участь те, що називається, будинок заміни.Після того, як багато дискусій, моя сім'я і я вирішив, як кажуть, піти на це. Отже, ми були незабаром відправляючись для відпочинку на піку з Англії у той час як наших партнерів по обміну влаштовуючись на свою відпустку в нашу квартиру повернутися додому в Mt Вернон, штат Вашингтон. Обмін був за місяць і час минув досить швидко. До кінця наш час їзди на високій ноті, ми вирішили подорожувати до Парижа через інженерне диво відомий як Євротунелі.Перебуваючи на досить жорсткий бюджет, ми вибрали за пакет послуг, який включав обидва кінці квитки на поїзд Eurostar пасажира, п'ять ночей в трьох зіркових готелів в Парижі, метро проходить і необмежене використання системна шина Парижа. Коли пакет ще не приїхав через тиждень, я почав думати, що можливо нашої поїздки не була така гарна ідея врешті-решт. Може бути, ознака того, що ми не повинні йти.Квитки і ваучери врешті-решт приїхав і я лаяв себе для маючи такі глупо думки. День від'їзду, з достатньо часу для запасних мої двоє неповнолітніх дітей, моя дружина і я стояв, з нетерпінням чекає на платформі на вокзалу Ватерлоо. В саме 7 57 ранку ми сіли наших поїзд і почали нашу подорож через мальовничі графстві Кент. Близько години на нашому шляху оголошення, англійською та французькою, повідомив нам, що ми повинні були вводити Євротунелі.Eurostar оголошення було хвалився з гордістю про інженерні feat, яка була 'Чаннел' та зручністю, він запропонував від'їжджаючих між Англією та континенту. Вони б говорили високо "відсутності бурхливому морі" і мені, особа, яка отримує морської хвороби дуже легко, це було основні точки продажу. Коли все сказано і зроблено, проте, я повинен зізнатися, що там були моменти, коли я нервую досить про подорожі 50 метрів нижче дна Англійська канал.Всередині тунелю, сама, там дійсно було не так багато, щоб захопити мою увагу - не плакати або інші ілюстрації - так що я мовою займалися такі себе навчання наших перевезення пасажирів. Деякі спокійно читати романи або газет; Інші тихо подивився через бізнес-звітів і нотаток. Я швидко зрозумів, однак, що більшість з моїх колег пасажирів були як моя родина в вони подивилася схвильований і дуже раді бути насолоджуючись такий Роман досвід подорожей.Наші підводні подорож закінчилася так само швидко, як це було. Раптом, ми залишили темряви тунель позаду і носом до світла приємний французький вранці. Треки, будучи добре складений, ми швидко прискорюється до 300 км/год, швидкість Boeing 747 при зльоті. Ми приїхали в Парижі пожвавленого центру міста лише 180 хвилин після відходу Лондона. Цієї поїздки і справді весь час, що ми витратили на програми обміну, дали нам всі потоки спраглих нових вражень і багато прекрасних спогадів, що ми будете дорожити назавжди.

Результаты (украинский) 2:

Кілька років тому, моя дружина і я натрапив на рекламу в журналі подорожей для міжнародної програми обміну багатообіцяючими "шанс на життя". Не один , щоб така інтригуюча можливість проходить повз мене, але трохи вагається про прийняття такої стрибок в невідомість, я зробив деякі дослідження і виявив , що програма передбачає те , що називається будинок-заміни.

Після довгих обговорень, моя сім'я і я вирішив щоб, як то кажуть, піти на це. Отже, ми в найближчий час вирушити на відпочинок в районі піку Англії в той час як наші партнери по обміну були осісти на свою відпустку в нашому помешканні будинку в Маунт - Вернон, штат Вашингтон. Обмін був в протягом місяця , і час минув швидко. Щоб закінчити наш час далеко на високій ноті, ми вирішили поїхати в Париж через інженерне чудо , відомий як Ла - Маншем.

Перебуваючи на досить жорсткий бюджет, ми зупинили свій вибір на угоду пакету який включав туди-назад квитки на пасажирський поїзд Eurostar , п'ять ночей в тризірковому готелі в Парижі, метро проходить і необмежене використання системи шин Париж. Коли пакет до сих пір не прибув через тиждень, я почав думати , що , можливо , наша поїздка не була такою гарною ідеєю , в кінці кінців. Можливо , це знак того, що ми не повинні йти.

Квитки і ваучери в кінці кінців прибутку , і я картав себе за те , що були такі дурні думки. У день від'їзду, з великою кількістю вільного часу, моїх двох дітей - підлітків, моя дружина і я стояв і чекав з нетерпінням на платформі на станції Ватерлоо. Рівне в 7.57 ранку, ми сіли на наш поїзд і почали нашу подорож по мальовничих графстві Кент. Приблизно через годину в нашій подорожі, оголошення, в англійській і французькій мовах, повідомив нам , що ми збиралися увійти в Ла - Маншем.

На оголошення Eurostar хвалився з гордістю про технічний подвиг , який був 'Чаннел', і зручність він запропонував для тих , хто подорожує між Англією і на континенті. Вони говорили високо "відсутність грубих морів" , і до мене, людина , який отримує морської хвороби дуже легко, це було головним пунктом продажу. Коли все сказано і зроблено, проте, я повинен визнати , що були моменти , коли я відчував себе досить нервовою про подорож 50 метрів нижче дна Манш.

Всередині самого тунелю, там дійсно було так багато , щоб захопити мою увагу -ні плакати або інших творів мистецтва - так що я зайнявся вивченням мешканців нашого вагона. Деякі спокійно читати романи або газети; інші спокійно дивилися через бізнес - звіти і замітки. Я швидко зрозумів, однак, що більшість моїх колег пасажирів були схожі на мою сім'ю в тому , що вони виглядали схвильовані і дуже раді насолоджуватися такою новий досвід подорожей.

Наш підводний подорож закінчилася так само швидко , як і почалося. Раптово, ми залишили темряву тунелю позаду і обнюхав на світло в приємній французької вранці. Доріжки будучи добре складений, ми швидко прискорюватися до 300 км в годину, швидкість Боїнг 747 на злеті. Ми прибули в жвавому центрі міста Парижа всього лише 180 хвилин після від'їзду з Лондона. Це подорож, і на самому ділі все це час , що ми провели за програмою обміну, дали всім нам прагнення до нових вражень, і багато прекрасних спогадів , які ми будемо плекати назавжди.