Предмет педагогіки — виховна діяльн

Предмет педагогіки — виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільством.
Виховання як суспільне явище зародилося з появою людини. Воно виникло з практичної потреби пристосування підростаючого покоління до умов суспільного життя і виробництва, заміни ним старших поколінь. Виховання здійснюється через засвоєння підростаючим поколінням основних елементів соціального досвіду в процесі та в результаті залучення його старшим поколінням до суспільних відносин, системи спілкування і суспільно необхідної діяльності. Тому виховання має конкретно історичний характер.
Ці істотні особливості виховання чітко простежуються в кожній суспільно-економічній формації, відображаючи рівень розвитку виробництва і характер виробничих відносин. З розвитком суспільства, удосконаленням знарядь і засобів праці, ускладненням відносин між людьми і розподілом між ними функцій у суспільному виробництві й управлінні накопичувалися знання та вміння, які передавалися наступним поколінням.
Уже в первісному суспільстві (період від появи людини до виникнення держави називають первіснообщинним, або періодом докласового суспільства) найдосвідченіші мисливці навчали хлопців полюванню, умільці з виготовлення одягу прищеплювали відповідні навички не лише власним, а й багатьом дітям громади. Згодом, із розпадом первісного суспільства і посиленням влади вождів, старійшин, жерців, уже не всіх дітей треба було вчити добувати засоби до існування, окремих з них стали готувати до виконання особливих функцій, пов'язаних з ритуалами, обрядами, управлінням. Таким чином, ще в первісному суспільстві намітилася спеціалізація знань і виокремились особи, які мали спеціальні знання і передавали їх тим, хто в майбутньому мав виконувати відповідні суспільні функції.
Виховання зберігає свою специфіку і в наступних суспільно-економічних формаціях. У рабовласницькому суспільстві дітей рабів готували до виконання різних видів обслуговуючої та важкої фізичної праці в процесі самої праці. Дітей рабовласників — до того, щоб вони могли утримувати завойоване, тобто були сильними і спритними, володіли зброєю і водночас могли насолоджуватися мистецтвом і науками, які на той час набули розвитку в Греції, Римській імперії, у східних державах. Це потребувало тривалого часу й людей, які володіли спеціальними знаннями. Так з'явилися школи і вчителі.
За феодалізму діти феодалів здобували лицарське, переважно військово-фізичне виховання, а діти духівництва — релігійно-церковне. Дітям ремісників давали елементарну трудову, фахову підготовку спершу в межах домашнього виробництва, а згодом — у цехах та гільдійських школах.
Нині кожна країна має власну виховну систему, засновану на національних традиціях, на яку впливають рівень економічного розвитку, політична система.
На всіх етапах розвитку людського суспільства виховну діяльність «обслуговує» педагогічна наука, виконуючи розкриті нижче функції.
Дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів. Головними педагогічними законами, зокрема, є: закон обов'язкового засвоєння підростаючим поколінням соціального досвіду старших поколінь як необхідна умова входження в суспільне життя, спадкоємності поколінь, життєзабезпечення суспільства, окремого індивіда і розвитку сил кожної особистості; обов'язкової відповідності змісту, форм, методів навчання і виховання вимогам розвитку виробничих сил суспільства; неминучих виховних наслідків у результаті взаємодії дітей зі світом у життєвих ситуаціях, подіях, процесах, конфліктах; формування сутності дитячої особистості через її активний самовияв і самоствердження в діяльності, спілкуванні, стосунках. Серед закономірностей педагогічних явищ — виховуючий характер навчання; взаємозв'язок і взаємозумовленість розвитку і виховання; вирішальний вплив діяльності людини на формування її особистості та ін.
У силу специфіки педагогічної діяльності педагогічні закони мають вірогідний характер. «Багатоманітність та неповторність ситуацій, — підкреслює В. Загвязінський, — велика кількість факторів, що впливають на результат, роблять їх законами-тенденціями, законами, які прокладають собі дорогу крізь безліч різноманітних відхилень, неповторних варіантів, а точність відносна. Закони та принципи, що їх виражають, не спрацьовують автоматично. Щоразу необхідний аналіз особливостей навчальної операції та наступний мислительний синтез, зіставлення законів розвитку педагогічних явищ з особливостями ситуації, з наявністю певних умов» [4;25].
Теоретичне обґрунтування змісту, принципів, методів і форм навчання та виховання. Ця функція передбачає розкриття змісту й технології реалізації, наприклад, конкретного принципу навчання чи виховання, використання певного методу виховання залежно від віку школяра та ін.
Вивчення передового педагогічного досвіду і створення на його базі педагогічної теорії. Йдеться про виявлення передового і новаторського педагогічного досвіду вчительських колективів і окремих учителів, умов і причин успішності та ефективності їх діяльності, підготовки відповідних методичних матеріалів, педагогічних рекомендацій.
Експериментальні дослідження педагогічної діяльності. Мета цих досліджень — побудова на їх основі моделей реформування цієї діяльності, втілення досягнень педагогічної науки в практику діяльності закладів освіти з метою її вдосконалення.
Вироблення педагогічної техніки. Йдеться про стиль поведінки і спілкування вчителя з уч

Результаты (русский) 2:

Предмет педагогики - воспитательная деятельность, осуществляемая в учебных заведениях людьми, уполномоченными на это обществом.
Воспитание как общественное явление зародилось с появлением человека. Оно возникло из практической необходимости приспособления подрастающего поколения к условиям общественной жизни и производства, замены им старших поколений. Воспитание осуществляется через усвоение подрастающим поколением основных элементов социального опыта в процессе и в результате привлечения его старшим поколением в общественных отношений, системы общения и общественно необходимой деятельности. Поэтому воспитание должно конкретно исторический характер.
Эти существенные особенности воспитания четко прослеживаются в каждой общественно-экономической формации, отражая уровень развития производства и характер производственных отношений. С развитием общества, совершенствованием орудий и средств труда, усложнением отношений между людьми и распределением между ними функций в общественном производстве и управлении накапливались знания и умения, которые передавались следующим поколениям.
Уже в первобытном обществе (период от появления человека до возникновения государства называют первобытнообщинным, или периодом классовому обществу) опытные охотники учили ребят охоте, умельцы по изготовлению одежды прививали соответствующие навыки не только собственным, но и многим детям общины. Впоследствии, с распадом первобытного общества и усилением власти вождей, старейшин, жрецов, уже не всех детей надо было учить добывать средства к существованию, некоторых из них стали готовить к выполнению особых функций, связанных с ритуалами, обрядами, управлением. Таким образом, еще в первобытном обществе наметилась специализация знаний и выделились лица, имели специальные знания и передавали их тем, кто в будущем должен выполнять соответствующие общественные функции.
Воспитание сохраняет свою специфику и в следующих общественно-экономических формациях. В рабовладельческом обществе детей рабов готовили к выполнению различных видов обслуживающей и тяжелого физического труда в процессе самой работы. Детей рабовладельцев - к тому, чтобы они могли удерживать завоеванное, то есть были сильными и ловкими, владели оружием и одновременно могли наслаждаться искусством и науками, в то время получили развитие в Греции, Римской империи, в восточных государствах. Это требовало длительного времени и людей, которые владели специальными знаниями. Так появились школы и учителя.
При феодализме дети феодалов получали рыцарское, преимущественно военно-физическое воспитание, а дети духовенства - религиозно-церковное. Детям ремесленников давали элементарную трудовую, профессиональную подготовку сначала в пределах домашнего производства, а затем - в цехах и гильдийные школах.
Сейчас каждая страна имеет свою воспитательную систему, основанную на национальных традициях, на которую влияют уровень экономического развития, политическая система.
На всех этапах развития человеческого общества воспитательную деятельность «обслуживает» педагогическая наука, выполняя раскрыты следующие функции.
Исследование законов и закономерностей педагогических явлений и процессов. Главными педагогическими законами, в частности, являются: закон обязательного усвоения подрастающим поколением социального опыта старших поколений как необходимое условие вхождения в общественную жизнь, преемственности поколений, жизнеобеспечения общества, отдельного индивида и развития сил каждой личности; обязательного соответствия содержания, форм, методов обучения и воспитания требованиям развития производительных сил общества; неизбежных воспитательных последствий в результате взаимодействия детей с миром в жизненных ситуациях, событиях, процессах, конфликтах; формирование сущности детской личности через ее активное самовыражения и самоутверждения в деятельности, общении, отношениях. Среди закономерностей педагогических явлений - воспитывающий характер обучения; взаимосвязь и взаимообусловленность развития и воспитания; решающее влияние деятельности человека на формирование его личности и др.
В силу специфики педагогической деятельности педагогические законы имеют вероятностный характер. «Многообразие и неповторимость ситуаций, - подчеркивает В. Загвязинський, - большое количество факторов, влияющих на результат, делают их законами-тенденциями, законами, прокладывают себе дорогу сквозь множество различных отклонений, неповторимых вариантов, а точность относительна. Законы и принципы, которые выражают, не срабатывают автоматически. Каждый раз необходим анализ особенностей учебной операции и следующий мыслительных синтез, сопоставление законов развития педагогических явлений с особенностями ситуации, с наличием определенных условий »[4, 25].
Теоретическое обоснование содержания, принципов, методов и форм обучения и воспитания. Эта функция предполагает раскрытие содержания и технологии реализации, например, конкретного принципа обучения или воспитания, использование определенного метода воспитания в зависимости от возраста школьника и др.
Изучение передового педагогического опыта и создание на его базе педагогической теории. Речь идет о выявлении передового и новаторского педагогического опыта учительских коллективов и отдельных учителей, условий и причин успешности и эффективности их деятельности, подготовки соответствующих методических материалов, педагогических рекомендаций.
Экспериментальные исследования педагогической деятельности. Цель этих исследований - построение на их основе моделей реформирования этой деятельности, воплощение достижений педагогической науки в практику деятельности учреждений образования с целью ее совершенствования.
Выработка педагогической техники. Речь идет о стиле поведения и общения учителя с уч

Результаты (русский) 3:

педагогіки-виховнадіяльність对象不在закладахздійснюєтьсяосвітиX.Oсуспільством上的人，уповноваженими。
вихованнясуспільнеявищезародилосяZпоявоюлюдини牦牛。