В 1956 году с приходом Н.С.Хрущева

В 1956 году с приходом Н.С.Хрущева уже были сняты ограничения и я был в числе первых, кто поступил без ограничений в институт, как окончивший школу с золотой медалью. В институте я сразу стал отличником. Потом я стал очень-очень активным, таким крепким комсомольским работником. Пошла активная молодежная комсомольская жизнь. Я был членом бюро Ташкентского обкома комсомола, членом ЦК комсомола. Вызывают меня как-то в обком и говорят, что едет делегация в Чехословакию. « Ты в составе делегации. Заполняй анкету». Я спокойно говорю: «Не надо». А мне: «Ты что? Как ты можешь отказываться?» Я заполнил анкету - всех отправили, меня—нет. Очень просто - я крымский татарин. Это такие болевые точки. Еще одна ситуация была. Никита Сергеевич Хрущев решил собрать совещание работников высшей школы и науки. От нашего Ташкентского политехнического института были включены в состав делегации ректор, секретарь парткома и я как секретарь комсомола. Уже садимся в самолет и мне говорят, что так получилось и я исключен из состава делегации. Я где-то понимал, что так может быть.
В 1966 году в Москве перед защитой кандидатской диссертации сидим в номере гостиницы: я, мой друг узбек и мой научный руководитель Георгий Якунин. Стучат в дверь: «Якубов есть?» «Да», ~ отвечаем. «Подойдите к администрации. К вам есть вопросы». Там меня ждали районный прокурор и старший лейтенант. Показали документы и сказали, что мне придется в течении 24-х часов покинуть Москву. Дальше я все просчитал и, честно говоря, уже играл в дурачка. Спрашиваю: ~ «Почему?»
—«Вы не прописаны, вы нарушили правила проживания в Москве». ~ «А в чем это выражается? Что я нарушил?», — спрашиваю.
~ «Вы должны были прописаться и не прописались».
-- «Разрешите подняться наверх, взять документы, которые подтверждают, что 30 копеек я за прописку заплатил, а за остальное пусть отвечает администрация гостиницы».
—« Вы что будете устанавливать тут свои правила, свои законы?» Знаете как эти люди из органов умеют говорить.
Я спокойно открываю свой паспорт и начинаю читать: «Лица, прибывшие в командировку сроком не более одного месяца, особой отметке в паспортах не подлежат». Это я наизусть запомнил. Они мне, конечно, свою бумагу - анкету нарушителя общественного порядка, чтобы я подписал. А я внизу анкеты взял и написал: «Нарушителями общественного порядка являются люди, которые заполняли эту анкету. Он прочитал и говорит: «Если через 24 часа вы не покинете Москву, Вы будете отвечать за это...» Я, конечно же, никуда не уехал и прочитал свой доклад.

Результаты (украинский) 2:

У 1956 році з приходом М.С.Хрущова вже були зняті обмеження і я був у числі перших, хто вступив без обмежень в інститут, як закінчив школу із золотою медаллю. В інституті я відразу став відмінником. Потім я став дуже-дуже активним, таким міцним комсомольським працівником. Пішла активна молодіжна комсомольська життя. Я був членом бюро Ташкентського обкому комсомолу, членом ЦК комсомолу. Викликають мене якось в обком і кажуть, що їде делегація в Чехословаччину. «Ти у складі делегації. Заповнюй анкету ». Я спокійно кажу: «Не треба». А мені: «Ти що? Як ти можеш відмовлятися? »Я заповнив анкету - всіх відправили, мене-ні. Дуже просто - я кримський татарин. Це такі больові точки. Ще одна ситуація була. Микита Сергійович Хрущов вирішив зібрати нараду працівників вищої школи і науки. Від нашого Ташкентського політехнічного інституту були включені до складу делегації ректор, секретар парткому і я як секретар комсомолу. Вже сідаємо в літак і мені кажуть, що так вийшло і я виключений зі складу делегації. Я десь розумів, що так може бути.
У 1966 році в Москві перед захистом кандидатської дисертації сидимо в номері готелю: я, мій друг узбек і мій науковий керівник Георгій Якунін. Стукають у двері: «Якубов є?» «Так», ~ відповідаємо. «Підійдіть до адміністрації. До вас є питання ». Там мене чекали районний прокурор і старший лейтенант. Показали документи і сказали, що мені доведеться протягом 24-х годин покинути Москву. Далі я все прорахував і, чесно кажучи, вже грав у дурника. Питаю: ~ «Чому?»
- «Ви не прописані, ви порушили правила проживання в Москві». ~ «А в чому це виражається? Що я порушив? », - Запитую.
~« Ви повинні були прописатися і не прописалися ».
-« Дозвольте піднятися нагору, взяти документи, які підтверджують, що 30 копійок я за прописку заплатив, а за решту хай відповідає адміністрація готелю ».
- «Ви що будете встановлювати тут свої правила, свої закони?» Знаєте як ці люди з органів вміють говорити.
Я спокійно відкриваю свій паспорт і починаю читати: «Особи, які прибули у відрядження терміном не більше одного місяця, особливої ​​позначці в паспортах не підлягають ». Це я напам'ять запам'ятав. Вони мені, звичайно, свій папір - анкету порушника громадського порядку, щоб я підписав. А я внизу анкети взяв і написав: «Порушниками громадського порядку є люди, які заповнювали цю анкету. Він прочитав і каже: «Якщо через 24 години ви не покинете Москву, Ви будете відповідати за це ...» Я, звичайно ж, нікуди не поїхав і прочитав свою доповідь.