Письмо красноармейца Ткача Ивана –

Письмо красноармейца Ткача Ивана – подруге. 3.07.1941 г.
Здравствуй, моя дорогая, искренне любимая, золотая моя Надечка.
Надечка, разреши тебе сообщить, что я на сегодняшний день жив и здоров, чего и тебе желаю в твоей молодой цветущей жизни. Надечка, разреши тебе передать свой чистосердечный, пламенный, красноармейский привет с крепким поцелуем. Надечка, твое письмо я получил вчера, часов в 6 вечера, за которое тебя очень и очень благодарю. Но, Надечка, когда я получил твое письмо и уже хотел отвечать, наш политрук говорит: «Будем разбирать одно дело». Я подумал, что за дело. Оказалось – судить одного бойца за сон на посту. То есть, уснул ночью на вахте. Только мы собрались его судить, тут по радио передали: «Внимание, Каменец-Подольск, передаём воздушную тревогу». Мы все повыскакивали из казармы, только начали маскироваться, кто как может, когда смотрю – летит 12 самолётов, 10 бомбовозов и 2 истребителя. Мы стали и смотрим, а они идут тихо и низко. Мы смотрим на них, а они под нашей маркой, со звёздочками, мы и не стали прятаться. Самолёты нас не заметили. А потом в соседнем саду были новобранцы с женами, с гармошками провожали, самолёты их заметили – и давай поливать. Сбросили столько бомб большого калибра, что от волны в домах стёкла повылетали. Как только они сбросили бомбы, наши зенитчики начали по ним строчить. А тут и наша авиация прилетела, и завязалась очень и очень страшная борьба, в которой погибло 2 германских самолёта, а один вынужден был приземлиться на нашей территории. А наши самолёты вернулись все на свои места. Короче говоря, эта война очень и очень тяжелая. Город Каменец-Подольск каждый день бомбят и бомбят только так. Партии по 40 и даже по 50 штук самолётов прорываются и бомбят.
Надечка, ситуация в нашем городе очень и очень тяжелая, наш город уже почти весь перевернули вверх тормашками. Почти все дома, а также военные объекты разгромлены. А сегодня разбомбили главный мост, по которому передвигались все наши части. Надечка, и сегодня утром бомбили, и днем, и вечером тоже ждем. Так что в городе нам не место, надо куда-нибудь переезжать.
Надечка, теперь я хочу тебе сказать, Надюнчик мой, учти, что тебя тоже заставят идти на фронт медработником – это, Надечка, все твои глупости, это говорит о том, что ты не хочешь жить. Надечка, как бы мне хотелось пожить с тобой. Но, скорее всего, нам и не удастся. Надечка, я думаю так: если мне не удастся пожить с тобой, то ты хотя бы поживи с кем-нибудь другим, мне не так обидно будет.
Надечка, а знаешь ли ты, где я пишу тебе письмо? Я пишу тебе письмо в окопе, и дождь капает прямо мне на письмо. Надечка, ещё я хотел тебе сказать, что, когда я получил и прочитал твоё письмо, мне стало так обидно и досадно, а тут ещё и самолёты бомбят. Ты просто не представляешь, как мне тяжело жить без тебя.
Надечка, я хотел попросить, чтобы ты сказала моим родным, чтобы обо мне не беспокоились, что ты получаешь от меня письма, и довольно часто, потому что я им не пишу.
Надечка, это пока все, что я могу написать. На этом говорю тебе до свидания. Надечка, золотце моё, не обижайся на меня за то, что я написал тебе в первом письме. Надечка, ты не сердись на меня, может быть, ещё и встретимся, хотя вряд ли, потому что Гитлер даёт жару, скоро захватит Каменец-Подольск, уже осталось 50 км. От Германии снаряды рвутся, и нам слышно.
До свидания. Привет сестренке, братишке, Мусе, Николаю, Ваньке, Даше, Катюше (Зае), Паве, Мену, Клаве и всем знакомым.
Надечка, пиши ответ на старый адрес. Пока, до свидания, жму твою правую руку, крепко целую в твои нежные алые губки.
Твой друг Ваня Ткач.

Результаты (украинский) 2:

Лист червоноармійця Ткача Івана - подрузі. 3.07.1941 р
Здрастуй, моя дорога, щиро улюблена, золота моя Надечка.
Надечка, дозволь тобі повідомити, що я на сьогоднішній день живий і здоровий, чого і тобі бажаю в твоїй молодий квітучого життя. Надечка, дозволь тобі передати свій щирий, полум'яний, червоноармійський привіт з міцним поцілунком. Надечка, твій лист я отримав вчора, годині о 6 вечора, за яке тебе дуже і дуже дякую. Але, Надечка, коли я отримав твого листа і вже хотів відповідати, наш політрук каже: «Будемо розбирати одна справа». Я подумав, що за справу. Виявилося - судити одного бійця за сон на посту. Тобто, заснув вночі на вахті. Тільки ми зібралися його судити, тут по радіо передали: «Увага, Кам'янець-Подільськ, передаємо повітряну тривогу». Ми всі повискакували з казарми, тільки почали маскуватися, хто як може, коли дивлюся - летить 12 літаків, 10 бомбардувальників і 2 винищувача. Ми стали і дивимося, а вони йдуть тихо і низько. Ми дивимося на них, а вони під нашою маркою, із зірочками, ми й не стали ховатися. Літаки нас не помітили. А потім в сусідньому саду були новобранці з дружинами, з гармошками проводжали, літаки їх помітили - і давай поливати. Скинули стільки бомб великого калібру, що від хвилі в будинках скла повилітали. Як тільки вони скинули бомби, наші зенітники почали по них строчити. А тут і наша авіація прилетіла, і зав'язалася дуже і дуже страшна боротьба, в якій загинуло 2 німецьких літака, а один змушений був приземлитися на нашій території. А наші літаки повернулися всі на свої місця. Коротше кажучи, ця війна дуже і дуже важка. Місто Кам'янець-Подільський щодня бомблять і бомблять тільки так. Партії по 40 і навіть по 50 штук літаків прориваються і бомблять.
Надечка, ситуація в нашому місті дуже і дуже важка, наше місто вже майже весь перевернули догори дригом. Майже всі будинки, а також військові об'єкти розгромлені. А сьогодні розбомбили головний міст, по якому пересувалися всі наші частини. Надечка, і сьогодні вранці бомбили, і вдень, і ввечері теж чекаємо. Так що в місті нам не місце, треба кудись переїжджати.
Надечка, тепер я хочу тобі сказати, Надюнчік мій, врахуй, що тебе теж змусять йти на фронт медпрацівником - це, Надечка, всі твої дурниці, це говорить про те, що ти не хочеш жити. Надечка, як би мені хотілося пожити з тобою. Але, швидше за все, нам і не вдасться. Надечка, я думаю так: якщо мені не вдасться пожити з тобою, то ти хоча б поживи з ким-небудь іншим, мені не так прикро буде.
Надечка, а чи знаєш ти, де я пишу тобі листа? Я пишу тобі листа в окопі, і дощ капає прямо мені на лист. Надечка, ще я хотів тобі сказати, що, коли я отримав і прочитав твій лист, мені стало так прикро і прикро, а тут ще й літаки бомблять. Ти просто не уявляєш, як мені важко жити без тебе.
Надечка, я хотів попросити, щоб ти сказала моїм рідним, щоб про мене не турбувалися, що ти отримуєш від мене листи, і досить часто, тому що я їм не пишу.
Надечка, це поки все, що я можу написати. На цьому кажу тобі до побачення. Надечка, золотце моє, не ображайся на мене за те, що я написав тобі в першому листі. Надечка, ти не сердься на мене, може бути, ще й зустрінемося, хоча навряд чи, тому що Гітлер дає спеку, скоро захопить Кам'янець-Подільськ, вже залишилося 50 км. Від Німеччини снаряди рвуться, і нам чутно.
До побачення. Привіт сестричці, братикові, Мусі, Миколі, Ванька, Даші, Катюші (Зае), Паві, Мену, Клаве і всім знайомим.
Надечка, пиши відповідь на стару адресу. Поки, до побачення, тисну твою праву руку, міцно цілую в твої ніжні червоні губки.
Твій друг Ваня Ткач.