ONCE THERE WERE FOUR CHILDREN whose

ONCE THERE WERE FOUR CHILDREN whose names
were Peter, Susan, Edmund and Lucy. This story is about
something that happened to them when they were sent away from
London during the war because of the air-raids. They were sent to
the house of an old Professor who lived in the heart of the country,
ten miles from the nearest railway station and two miles from the
nearest post office. He had no wife and he lived in a very large
house with a housekeeper called Mrs. Macready and three
servants. (Their names were Ivy, Margaret and Betty, but they do
not come into the story much.) He himself was a very old man with
shaggy white hair which grew over most of his face as well as on his
head, and they liked him almost at once; but on the first evening
when he came out to meet them at the front door he was so oddlooking
that Lucy (who was the youngest) was a little afraid of him,
and Edmund (who was the next youngest) wanted to laugh and had
to keep on pretending he was blowing his nose to hide it.
As soon as they had said good night to the Professor and gone
upstairs on the first night, the boys came into the girls’ room and
they all talked it over.

Результаты (украинский) 2:

Колись були четверо дітей, чиї імена
були Петро, ​​Сьюзен, Едмунд і Люсі. Це історія про
чимось, що сталося з ними, коли вони були відправлені від
Лондона під час війни через повітряних нальотів. Вони були відправлені в
будинку старого професора, який жив у центрі країни,
в десяти милях від найближчої залізничної станції і в двох милях від
найближчого поштового відділення. Він не мав ні дружини, і він жив ​​у дуже великому
будинку з економкою місіс званої Макреді і три
слуги. (Їх імена були Плющ, Маргарет і Бетті, але вони
не приходять в історії багато.) Він сам був дуже старий чоловік з
кудлатою білої волосся, які виросли на більшій частині його обличчя, а також на його
голову, і вони любили його майже відразу; але в перший
вечір, коли він вийшов, щоб зустріти їх біля вхідних дверей, він був так
oddlooking, що Люсі (який був наймолодшим) було трохи боялися його,
і Едмунд (який був поруч молодий) хотілося сміятися і мав
в робити вигляд, що він був сякається, щоб приховати це.
Як тільки вони попрощалися з професором і пішов
наверх в першу ніч, хлопці прийшли в кімнату дівчаток і
всі вони говорили це.