«Им дам Я в доме Моём и в стенах мо

«Им дам Я в доме Моём и в стенах моих память и имя, которые не изгладятся». Из книги Пророка Исайя.
6 млн евреев, уничтоженных нацистами и их пособниками, обрели общий памятник в Иерусалиме на горе Памяти (Хар Азикарон).
Яд Вашем был основан в 1953 году по решению Израильського правительства для увековечения катастрофы и героизма еврейского народа в период Второй мировой войны.
В марте 2005 года был открыт новый музей катастрофы, построенный по проекту архитекторы Савги. Громадный треугольник открывает перед посетителями беспощадную картину уничтожение трети еврейского народа. С момента открытия музей стал одним из самых посещаемых мест в Израиле.
При входе в музей перед нами разворачивается мир евреев Европы перед Второй мировой войной. Их жизнь, их цивилизация, в которой они работали, учились, молились, женились – исчезли.
Видеохудожник Михаль Ровнер использовал при создании кинофрески исключительно документальные материалы, включая любительские. Большинство людей, запечатленных в этих кадрах, нам не известны. Мы с трудом можем опознать те или иные места этого исчезнувшего мира. И может быть простота того, что мы видим на экранах, создают единственную доступную нам связь с бездной истории и еще раз напоминают нам о том, что без имени нет и памяти.

Результаты (украинский) 2:

«Їм дам Я в домі Моєму і в стінах моїх пам'ять і ім'я, що не буде викреслено». З книги пророка Ісая.
6 млн євреїв, знищених нацистами і їх посібниками, знайшли спільний пам'ятник в Єрусалимі на горі Пам'яті (Хар Азікарон).
Яд Вашем було засновано в 1953 році за рішенням ізраїльський уряду для увічнення катастрофи і героїзму єврейського народу в період Другої світової війни.
У березні 2005 року був відкритий новий музей катастрофи, побудований за проектом архітекторів Савгі. Величезний трикутник відкриває перед відвідувачами нещадну картину знищення третини єврейського народу. З моменту відкриття музей став одним з найбільш відвідуваних місць в Ізраїлі.
При вході в музей перед нами розгортається світ євреїв Європи перед Другою світовою війною. Їх життя, їх цивілізація, в якій вони працювали, навчалися, молилися, одружилися - зникли.
Відеохудожник Міхаль Ровнер використовував при створенні кінофрескі виключно документальні матеріали, включаючи аматорські. Більшість людей, зображених в цих кадрах, нам не відомі. Ми насилу можемо впізнати ті чи інші місця цього зниклого світу. І може бути простота того, що ми бачимо на екранах, створюють єдину доступну нам зв'язок з безоднею історії і ще раз нагадують нам про те, що без імені немає і пам'яті.