During the baking hot months of the

During the baking hot months of the summer holidays my mother and I used to escape to one of the scattered lakes north of Prince Albert. In its magic surroundings we used to spend the long summer days in the open air, swimming and canoeing or just lying dreaming in the sun. In the evening the lake was always a bright, luminous grey after the unbelievable sunset colours had faded.
The last summer before we returned to England was particularly enchanted. For one thing, I was in love for the first time. No one will ever convince me that one cannot be in love at fifteen. I loved then as never since, with all my heart and without doubts or reservations or pretence.
My boyfriend Don worked in Saskatoon, but the lake was ''his place'' – the strange and beautiful wilderness drew him with an obsessive urgency, so I suspected it was not to see me that he got on his motor-cycle as many Fridays as he possibly could, and drove three hundred-odd miles along the pitted prairie roads to spend the weekends at our place.
Sometimes he couldn't come, and the joy would go out of everything until Monday, when I could start looking forward to Friday again. He could never let us know in advance, as we were too far from civilization to have a phone or even a telegraph service. Three hundred miles in those conditions is quite a journey. Besides, Don was hard up, and sometimes worked overtime at weekends.
One Friday night a storm broke out. I lay in bed and listened to the thunder and the rain beating on the roof. Once I got up and stood looking out over the treetops, shivering. I tried not to expect Don that night hoping he would have enough sense to wait until the storm ended. Yet in my frightened thoughts I couldn't help imagining Don fighting the storm. His motorbike, which had always looked to me so heavy and solid, seemed in my thoughts frail enough to be blown onto its side by the first gust that struck it. I thought of Don pinned under it, his face pressed into the mud.
I crawled back into bed, trying to close my throat against the tears. But when my mother, prompted by the deep sympathy and understanding between us, came in to me, she kissed my cheek and found it wet.
"Don't get upset, Jane,'' she said softly. ''He may still come.''
When she had tucked me in and gone, I lay thinking about Don, about the danger of the roads. You couldn't ride or walk along them safely after heavy rain; your feet would slip from under you. The roads in Northern Canada are not like the friendly well-populated English ones, where there are always farmhouses within walking distance and cars driving along them day and night.
It was hours later, that I suddenly realized the sound of the roaring engine was real. The storm was dying.

Результаты (украинский) 2:

Під час випічки спекотні місяці літніх канікул моя мати і я використав , щоб бігти до одного з озер , розкиданих до північ від принца Альберта. У своїх чарівних околицях ми звикли проводити довгі літні дні на свіжому повітрі, плавання і катання на каное або просто лежачи сновидіння на сонці. Увечері озеро завжди було яскраве, що світиться сірий після того, як неймовірні кольори захід був втрачений.
Минулого літа , перш ніж ми повернулися в Англію , був особливо зачаровані. З одного боку, я був закоханий в перший раз. Ніхто не буде коли - або переконати мене , що ніхто не може бути закохана в п'ятнадцять. Я любив тоді , як ніколи , так як, з усім моїм серцем і без сумнівів і застережень або удавання.
Мій друг Дон працював в Саскатуні, але озеро було '' його місце '' - дивна і красива дика природа залучила його з нав'язливим терміновості, так Я підозрював , що це не було мене бачити , що він отримав на своєму мотоциклі , як багато п'ятниць , як він , можливо , міг, і проїхав триста з гаком миль уздовж поїдених лугових доріг , щоб провести вихідні на нашому місці.
Іноді він не міг прийти , і радість не буде виходити з усього до понеділка, коли я міг би почати з нетерпінням чекаю п'ятницю знову. Він ніколи не міг дозволити нам знати заздалегідь, як ми були занадто далеко від цивілізації , щоб мати телефон або навіть телеграфної служби. Триста миль в цих умовах досить подорож. До того ж , Дон було важко, і іноді працював понаднормово у вихідні дні.
Одного разу в п'ятницю вночі вибухнула буря. Я лежав у ліжку і слухав грім і дощ побоїв на даху. Після того, як я встав і стояв , дивлячись над верхівками дерев, тремтячи. Я намагався не очікувати , Дон в ту ніч сподіваючись , що він буде мати досить здорового глузду , щоб чекати , поки буря закінчилася. Але в моїх переляканих думок я не міг уявляти Дон бореться шторм. Його мотоцикл, який завжди дивився на мене таким важким і твердим, здавалося , в моїх думках досить тендітними , щоб бути підірваний на бік першим поривом , який вдарив його. Я думав , що Дон покладали під ним, його особа вдавлюється в грязі.
Я заповз назад в ліжко, намагаючись закрити моє горло від сліз. Але коли моя мати, продиктована глибоким співчуттям і розумінням між нами, прийшов до мене, вона поцілувала мене в щоку і знайшов його вологим.
"Не переймайся, Джейн", "тихо сказала вона. '' Він все ще може прийти . ''
Коли вона заправлені мене і пішов, я лежав і думав про Дон, про небезпеку на дорогах Ви не могли їздити або ходити по ним безпечно після сильного дощу ;. ваші ноги будуть прослизати з - під тебе дороги. Північна Канада не як дружні добре заселені англійські, де завжди є сільські будинки в декількох хвилинах ходьби і автомобілі , водіння по ним вдень і вночі.
Це було годин по тому, що я раптом зрозумів , звук ревучого двигуна був реальним. бурею вмирає.