One Friday night a storm broke out.

One Friday night a storm broke out. I lay in bed and listened to the thunder and the rain beating on the roof. Once I got up and stood looking out over the treetops, shivering. I tried not to expect Don that night hoping he would have enough sense to wait until the storm ended. Yet in my frightened thoughts I couldn't help imagining Don fighting the storm. His motorbike, which had always looked to me so heavy and solid, seemed in my thoughts frail enough to be blown onto its side by the first gust that struck it. I thought of Don pinned under it, his face pressed into the mud.
I crawled back into bed, trying to close my throat against the tears. But when my mother, prompted by the deep sympathy and understanding between us, came in to me, she kissed my cheek and found it wet.
"Don't get upset, Jane,'' she said softly. ''He may still come.''
When she had tucked me in and gone, I lay thinking about Don, about the danger of the roads. You couldn't ride or walk along them safely after heavy rain; your feet would slip from under you. The roads in Northern Canada are not like the friendly well-populated English ones, where there are always farmhouses within walking distance and cars driving along them day and night.
It was hours later, that I suddenly realized the sound of the roaring engine was real. The storm was dying.

Результаты (украинский) 2:

Одного разу в п'ятницю вночі вибухнула буря. Я лежав у ліжку і слухав грім і дощ побоїв на даху. Після того, як я встав і стояв , дивлячись над верхівками дерев, тремтячи. Я намагався не очікувати , Дон в ту ніч сподіваючись , що він буде мати досить здорового глузду , щоб чекати , поки буря закінчилася. Але в моїх переляканих думок я не міг уявляти Дон бореться шторм. Його мотоцикл, який завжди дивився на мене таким важким і твердим, здавалося , в моїх думках досить тендітними , щоб бути підірваний на бік першим поривом , який вдарив його. Я думав , що Дон покладали під ним, його особа вдавлюється в грязі.
Я заповз назад в ліжко, намагаючись закрити моє горло від сліз. Але коли моя мати, продиктована глибоким співчуттям і розумінням між нами, прийшов до мене, вона поцілувала мене в щоку і знайшов його вологим.
"Не переймайся, Джейн", "тихо сказала вона. '' Він все ще може прийти . ''
Коли вона заправлені мене і пішов, я лежав і думав про Дон, про небезпеку на дорогах Ви не могли їздити або ходити по ним безпечно після сильного дощу ;. ваші ноги будуть прослизати з - під тебе дороги. Північна Канада не як дружні добре заселені англійські, де завжди є сільські будинки в декількох хвилинах ходьби і автомобілі , водіння по ним вдень і вночі.
Це було годин по тому, що я раптом зрозумів , звук ревучого двигуна був реальним. бурею вмирає.