I took a sip of cappuccino and rela

I took a sip of cappuccino and relaxed in the first-class seat of the Eurostar train as it sped towards Paris.


I wasn't really sure why I was on the train in the first place It certainly wasn't typical of me to drop everything and run off to somewhere like Paris. Actually, my wife Sandra keeps telling me I've become boring in my old age. In fact, Sandra was the reason why I was heading for the French capital.


When I had got home from work the night before I'd found a note from Sandra on the kitchen table. It said that she needed to get away for a few days and would come back later in the week.


She'd done the same thing several times during our twenty-two years of marriage. When she got fed up with things at home she would pack a bag and go, but she always cameback when she was ready.


We had been having a few problems recently, and I had to admit that our relationship had got a bit boring since our youngest daughter had left for university.
After re-reading Sandra's note, it suddenly occurred to me that the following day would be exactly 25 years since Sandra and I first met in Paris. We had always celebrated this date together, but this time she had obviously decided to spend it away from me.


I couldn't really blame her. I'd been working such long hours that we barely saw each other. When we did have some time together, I was usually so exhausted that I simply fell asleepin front of the TV.
I suddenly felt I had to go to Paris on the anniversary of our first meeting. On my own, perhaps, I would be able to see things more clearly.


I decided to catch the first Eurostar train the next morning. Soon after the train arrived at the Gare du Nord in Paris, unsure of where I was going, I bought a ticket and went straight down to the Metro. As the train rushed through the black tunnel, I found my mind going back to that day, 25 years before.


I'd been working in the Paris branch of a London based mercha.nt bank. I remember it was a beautiful spring day and I'd decided to spend my lunch break in the Tuileries gardens. I had bought a baguette and some cold meat and found myself a bench next to a pool.


I'd only been there a few minutes when a gorgeous young lady came up and asked if she could join me. She had a thermos flask of coffee and a bag of fresh fruit.


We sat on the bench, shared our lunch and chatted for ages. Her name was Sandra and she was working in Paris as a nanny. We fell in love, and eventually married three years later in London.


I paused at the gates of the gardens, wishing that Sandra was with me. I eventually went through the gates and walked along the path past the same green trees, statues and flowerbeds.


When I arrived at the pool I saw that the bench was still there. It was empty, so I went over and sat down. I took the food out of the bag, tore off a piece of the baguette and began toeat. Suddenly I heard a woman's voice behind me.


"May I join you?" it said. Startled, I turned around. In disbelief, I watched as my wife, holding a thermos flask of coffee and a large bag of fruit, came round and sat next to me.
She looked wonderful. She'd had her hair done and was wearing a floral print dress.
"Sandra!" I exclaimed.
"I was hoping you'd come, Bill," she smiled.

Результаты (украинский) 1:

I took a sip of cappuccino and relaxed in the first-class seat of the Eurostar train as it sped towards Paris.I wasn't really sure why I was on the train in the first place It certainly wasn't typical of me to drop everything and run off to somewhere like Paris. Actually, my wife Sandra keeps telling me I've become boring in my old age. In fact, Sandra was the reason why I was heading for the French capital.When I had got home from work the night before I'd found a note from Sandra on the kitchen table. It said that she needed to get away for a few days and would come back later in the week.She'd done the same thing several times during our twenty-two years of marriage. When she got fed up with things at home she would pack a bag and go, but she always cameback when she was ready.We had been having a few problems recently, and I had to admit that our relationship had got a bit boring since our youngest daughter had left for university.After re-reading Sandra's note, it suddenly occurred to me that the following day would be exactly 25 years since Sandra and I first met in Paris. We had always celebrated this date together, but this time she had obviously decided to spend it away from me.I couldn't really blame her. I'd been working such long hours that we barely saw each other. When we did have some time together, I was usually so exhausted that I simply fell asleepin front of the TV.Я раптом відчув, що мені довелося їхати в Париж з ювілеєм нашу першу зустріч. Від себе можливо, я б бути в змозі бачити речі більш ясно.Я вирішив, щоб зловити першого поїздів Eurostar на наступний ранок. Незабаром після того, як потяг прибув Gare du Nord в Парижі, впевнені, куди я йду, я купив квиток і пішли прямо на метро. Як поїзд кинулися в чорному тунелі, я знайшов мій погляд, повертаючись до того дня, 25 років тому.Я працюю в паризькому відділенні банку Лондон на основі mercha.nt. Я пам'ятаю, що це був прекрасний день весни, і я вирішили провести мій обідню перерву в сади Тюїльрі. Я купив багет і деякі холодні закуски з м'яса і опинився на лавці поруч із басейном.Я тільки був там кілька хвилин, коли прекрасна панночка підійшов і запитав, якщо вона може приєднатися до мене. Вона мала Термос кави і мішок свіжих фруктів.Ми сиділи на лавці, поділився наш обід і спілкувалися на віки. Її звали Сандра, і вона працювала в Парижі, як Няня. Ми полюбили і врешті-решт одружився три роки пізніше в Лондоні.Я помовчав у воротах сади, бажаючи що Сандра був зі мною. Я в кінцевому підсумку пішли через ворота і пішов на шляху повз ж зелені дерева, статуї і клумбах.Коли я прибув в басейні я побачив, що лава ще там. Він був порожній, так що я підійшов і сів. Я взяв їжу з мішка, зірвав шматок багет і почав toeat. Раптом я почув голос жінки позаду мене."Може приєднатися до вас?" сказав він. Перелякана, я обернувся. У зневіру я дивився, як моя дружина, проведення Термос кави і велику сумку фрукти, круглий прийшов і сів поруч зі мною.Вона виглядала чудово. Вона була б зачесана і був одягнений квіткові сукні друку."Сандра!" Я вигукнув."Я сподівався, що ви б приїхати, Білл," вона посміхнулася.

Результаты (украинский) 2:

Я зробив ковток кави зі збитими вершками і розслаблені в першому класі сидінні потягу Eurostar , як він мчав у бік Парижа.


Я був не зовсім впевнений , чому я був в поїзді , в першу чергу це , звичайно , не було характерно для мене , щоб впасти все і тікати світ за - небудь в Парижі. На насправді, моя дружина Сандра продовжує говорити мені , що я стала нудною в моїй старості. Насправді, Сандра була причина , чому я прямував до столиці Франції.


Коли я повернувся додому з роботи вночі , перш ніж я знайшов записку від Сандри на кухонний стіл. Вона сказала , що їй потрібно , щоб піти в протягом декількох днів і повернеться в кінці тижня.


Вона зробила те ж саме кілька разів в протягом наших двадцяти двох років шлюбу. Коли вона набридла з речами будинку вона б упакувати сумку і йти, але вона завжди cameback , коли вона була готова.


Ми були мати кілька проблем , в останній час , і я повинен був визнати , що наші відносини стали трохи нудно , так як наші молодша дочка виїхала в університет.
Після того, як перечитуючи записку Сандри, вона раптом мені спало на думку , що на наступний день буде рівно 25 років з тих пір Сандра і я вперше зустрілися в Парижі. Ми завжди відзначали цю дату разом, але на цей раз у неї було , очевидно , вирішив провести його подалі від мене.


Я не міг звинувачувати її. Я працював такі довгі години , що ми ледь бачили один одного. Коли у нас було деякий час разом, я зазвичай настільки виснажені , що я просто впав asleepin перед телевізором.
Я раптом відчув , що я повинен був поїхати в Париж на річницю нашої першої зустрічі. На моїй, може бути, я був би в змозі бачити речі більш ясно.


Я вирішив зловити перший поїзд Eurostar на наступний ранок. Незабаром після того, як поїзд прибув на Гар - дю - Нор в Парижі, НЕ знаючи, куди я йду, я купив квиток і пішов прямо вниз до метро. Коли потяг кинувся через чорний тунель, я знайшов мій розум повернутися в той же день, 25 років тому.


Я працював в паризькому філії mercha.nt банку , заснованого в Лондоні. Я пам'ятаю , це був прекрасний весняний день , і я вирішив провести свою обідню перерву в саду Тюїльрі. Я купив багетом і деякий холодне м'ясо і знайшов себе лаву поруч з басейном.


Я був там тільки через кілька хвилин , коли чудова молода жінка підійшла і запитала , чи може вона приєднатися до мене. У неї була термос кави і мішок свіжих фруктів.


Ми сиділи на лавці, загальний наш обід і базікали в протягом століть. Її звали Сандра , і вона працювала в Парижі в якості няні. Ми полюбили один одного і в кінці кінців одружився три роки по тому в Лондоні.


Я зупинився біля воріт садів, бажаючи , щоб Сандра була зі мною. В кінці кінців я пройшов через ворота і пішов по стежці повз тих же зелених дерев, статуй і квітниками.


Коли я прибув в басейн , я побачив , що лавки все ще був там. Він був порожній, так що я підійшов і сів. Я взяв їжу з мішка, відірвав шматок багета і почав toeat. Раптом я почув жіночий голос позаду мене.


"Можу чи я приєднатися до вас?" сказав він. Вражений, я обернувся. У невірі, я спостерігав , як моя дружина, тримаючи в руках термос кави і великий мішок з фруктами, прийшов в себе і сів поруч зі мною.
Вона виглядала чудово. Вона була зачесана і була одягнена в квіткові друку плаття.
"Сандра!" Я вигукнув.
"Я сподівався , що ти прийшов, Білл," посміхнулася вона.