Сверхновыми становятся звезды, масс

Сверхновыми становятся звезды, масса которых превышает 8-10 солнечных масс. Ядра таких звезд, исчерпав, водород, переходят к термоядерным реакциям с участием гелия. Исчерпав гелий, ядро переходит к синтезу всё более тяжелых элементов. В недрах звезды создаётся всё больше слоёв, в каждом из которых происходит свой тип термоядерного синтеза. В конечной стадии своей эволюции такая звезда превращается в «слоёный» сверхгигант. В его ядре происходит синтез железа, тогда как ближе к поверхности продолжается синтез гелия из водорода.

Слияние ядер железа и более тяжёлых элементов происходит с поглощением энергии. Поэтому, став железным, ядро сверхгиганта больше не способно выделять энергию для компенсации гравитационных сил. Ядро теряет гидродинамическое равновесие и приступает к беспорядочному сжатию. Остальные слои звезды продолжают поддерживать это равновесие, до тех пор, пока ядро не сожмётся до некого критического размера. Теперь гидродинамическое равновесие теряют остальные слои и звезда в целом. Только в этом случае «побеждает» не сжатие, а энергия, выделившая в ходе коллапса и дальнейших беспорядочных реакций. Происходит сброс внешней оболочки – сверхновый взрыв.

Результаты (украинский) 1:

Якщо вони стали зірками, маса яких перевищує 8-10 мас сонця. Nucleus такі зірки, втомлює, водень, передати термоядерних реакцій за участю гелію. Маючи вичерпані гелій ядра рухається до синтезу більш тяжкі елементи. У надрах зірок створив більше шарів, кожна з яких зберігається певний тип термоядерний синтез. У заключній частині своєї еволюції такі зірки перетворюється в "шаруваті" supergiant. У його core синтез заліза, хоча ближче до поверхні гелію з водню fusion триває.Ядерний синтез заліза і більш важкі елементи відбувається під час поглинання енергії. Таким чином, стає залізного сердечника більше не можна виділити supergiant енергії, щоб компенсувати гравітаційної сили. Ядро втрачає свою гідродинамічних рівноваги і приступає до безладно стиснення. Решта шарів зірки, як і раніше підтримувати цей баланс, поки ядра не аж до певного критичного розміру руйнується всередину. Тепер гідродинамічних баланс втратити інші шари і зірка в цілому. Тільки в цьому випадку "ПЕРЕМАГАЄ" без стиснення і енергії, який ввів в експлуатацію під час розпаду і подальшого невибіркову реакції. Зовнішня оболонка є скидання sverhnovyj вибуху.

Результаты (украинский) 2:

Надновими стають зірки, маса яких перевищує 8-10 сонячних мас. Ядра таких зірок, вичерпавши, водень, переходять до термоядерним реакцій за участю гелію. Вичерпавши гелій, ядро переходить до синтезу все більш важких елементів. У надрах зірки створюється все більше шарів, в кожному з яких відбувається свій тип термоядерного синтезу. У кінцевій стадії своєї еволюції така зірка перетворюється в «листковий» надгігант. У його ядрі відбувається синтез заліза, тоді як ближче до поверхні триває синтез гелію з водню.

Злиття ядер заліза і більш важких елементів відбувається з поглинанням енергії. Тому, ставши залізним, ядро надгіганта більше не здатне виділяти енергію для компенсації гравітаційних сил. Ядро втрачає гідродинамічний рівновагу і приступає до безладного стиску. Решта шари зірки продовжують підтримувати цю рівновагу, до тих пір, поки ядро НЕ стиснеться до якогось критичного розміру. Тепер гідродинамічний рівновагу втрачають інші шари і зірка в цілому. Тільки в цьому випадку «перемагає" не стиснення, а енергія, що виділила в ході колапсу і подальших безладних реакцій. Відбувається скидання зовнішньої оболонки - надновий вибух.