«Мещанина во дворянстве» Мольер нап

«Мещанина во дворянстве» Мольер написал для французского короля Людовика XIV, сильно уязвленного высокомерной репликой турецкого посла, утверждавшего, что конь турецкого султана украшен гораздо богаче и наряднее, чем у короля.

Потешные пляски ряженых под турок танцоров, глупое и издевательское посвящение Журдена в несуществующее сословие мамамуши — все это вызывает искренний смех над тем, в какого глупца превращает человека тщеславие.

Особенно уродливо оно там, где уповают на накопленные богатства. Но никакие капиталы на деле все-таки не вытеснят урожденную аристократичность и знатность рода с первых ролей.

Журден же, разбогатевший на торговле, только сейчас решил учиться всему и, главное, быстро. Буквально в три дня он «выучивает» тонкости этикета, правильную, грамотную речь (комично поражаясь открытию, что он-то, оказывается, говорит прозой!), различные танцы и иные тонкости вежливого обращения.

На этом тщеславном стремлении прорваться в дворянское сословие «пасутся» не только лжеучителя, уверяющие Журдена в его непревзойденных успехах в обучении, но и корыстный и хитрый граф Дорант, занявший у ослепленного своим желанием мещанина весьма солидные суммы, которых он, конечно, возвращать не собирается. Журден, считающий, что он просто обязан иметь даму сердца, через мнимого друга Доранта дарит маркизе Доримене бриллиант, а маркиза считает, что это подарок графа. Так же графу приписан изысканный обед и балетное представление, устроенные буржуа для маркизы.

Особенно смешон Журден в крайне ему неудобных, но якобы положенных дворянину костюмах, над которыми смеются не только жена и служанка, но и все окружающие, включая мнимого друга и покровителя графа. Но пиком событий становится разыгранное слугой Журдена Ковьелем, переодевшимся в турка, посвящение купца в «мамамуши», якобы в турецкое аристократическое сословие. На таких радостях, не в состоянии отказать «сыну турецкого султана», новоиспеченный «мамамуши» соглашается не только на брак своей дочери Лю­силь и Клеонта, но и слуг.

Умный и ловкий, энергичный и расчетливый купец словно потерял все эти качества, вознамерившись добыть себе дворянство. Поневоле его жаль, когда он отбивается от насмешек объяснением, что стремится-то он к титулу не для себя, но для дочери: почти не образованный, много трудившийся, но лишенный возможности постигать науки, он увидел, осознал убожество жизни, которую прожил и решил обеспечить дочери иную, гораздо лучшую. Старание это не принесло добра ни самому Журдену, ни дочери, едва не разлученной в возлюбленным, ни прохвостам, претендующим на звание учителей музыки, танцев и философии, ни прощелыге-графу – никому. Тщеславие – не помощник в желании подняться на ступеньку выше в табели о рангах.

Результаты (украинский) 1:

«Міщанина у дворянстві» Moliere написав і французький король Людовик XIV, суворо збентеження зарозумілим репліки з турецькою Посол, стверджуючи, що кінь турецького султана прикрашений набагато багатшими і більш доглянуті, ніж короля.Смішні танці ряджені під турецькі танцівниці, безглуздо і жорстокий ініціювання Žurdena в барі mamamuši не існує — це всі питання сміятися над що дурень робить людину марнославства.Особливо потворні його де Довіртеся накопичені багатства. Але немає столиці насправді все ще не може звільнити uroždennuû аристократії і знаті сортів з перших ролей.Журден же, разбогатевший на торговле, только сейчас решил учиться всему и, главное, быстро. Буквально в три дня он «выучивает» тонкости этикета, правильную, грамотную речь (комично поражаясь открытию, что он-то, оказывается, говорит прозой!), различные танцы и иные тонкости вежливого обращения.На этом тщеславном стремлении прорваться в дворянское сословие «пасутся» не только лжеучителя, уверяющие Журдена в его непревзойденных успехах в обучении, но и корыстный и хитрый граф Дорант, занявший у ослепленного своим желанием мещанина весьма солидные суммы, которых он, конечно, возвращать не собирается. Журден, считающий, что он просто обязан иметь даму сердца, через мнимого друга Доранта дарит маркизе Доримене бриллиант, а маркиза считает, что это подарок графа. Так же графу приписан изысканный обед и балетное представление, устроенные буржуа для маркизы.Особливо смішний Журден в дуже незручно для нього, але нібито лежав дворянин одягу, що сміх, не тільки дружина і покоївки, але всіх оточуючих, включаючи уявного друга і покровителя граф. Але пік події стає раба Žurdena кинув Kov′elem, pereodevšimsâ у м. Турка, відданість купця в "mamamuši", нібито в турецьких аристократичного нерухомості. Такі задоволень, не може відмовитися "син турецького султана," нових "mamamuši" не лише погодився одружитися на його дочка Люсіль і Kleonta, але й зо слуг.Умный и ловкий, энергичный и расчетливый купец словно потерял все эти качества, вознамерившись добыть себе дворянство. Поневоле его жаль, когда он отбивается от насмешек объяснением, что стремится-то он к титулу не для себя, но для дочери: почти не образованный, много трудившийся, но лишенный возможности постигать науки, он увидел, осознал убожество жизни, которую прожил и решил обеспечить дочери иную, гораздо лучшую. Старание это не принесло добра ни самому Журдену, ни дочери, едва не разлученной в возлюбленным, ни прохвостам, претендующим на звание учителей музыки, танцев и философии, ни прощелыге-графу – никому. Тщеславие – не помощник в желании подняться на ступеньку выше в табели о рангах.

Результаты (украинский) 2:

«Міщанин у дворянстві» Мольєр написав для французького короля Людовика XIV, сильно ураженого зарозумілою реплікою турецького посла, який стверджував, що кінь турецького султана прикрашений значно багатшими і нарядно, ніж у короля. Потішні танці ряджених під турків танцюристів, дурне і знущальне посвячення Журдена в неіснуюче стан мамамуши - все це викликає щирий сміх над тим, в якого дурня перетворює людину марнославство. Особливо потворно воно там, де сподіваються на накопичені багатства. Але ніякі капітали на ділі все-таки не витіснять уроджену аристократичність і знатність роду з перших ролей. Журден ж, який розбагатів на торгівлі, тільки зараз вирішив вчитися всьому і, головне, швидко. Буквально за три дні він «вивчає» тонкощі етикету, правильну, грамотну мову (комічно дивуючись відкриття, що він-то, виявляється, говорить прозою!), Різні танці та інші тонкощі ввічливого поводження. На цьому марнославного прагнення прорватися в дворянський стан «пасуться »не тільки лжеучителя, які запевняють Журдена в його неперевершених успіхи в навчанні, а й корисливий і хитрий граф Дорант, який посів у осліпленого своїм бажанням міщанина вельми солідні суми, яких він, звичайно, повертати не збирається. Журден, який вважає, що він просто зобов'язаний мати даму серця, через уявного друга Доранта дарує маркіза Доріменой діамант, а маркіза вважає, що це подарунок графа. Так само графу приписаний вишуканий обід і балетна вистава, влаштовані буржуа для маркізи. Особливо смішний Журден у вкрай йому незручних, але нібито покладених дворянину костюмах, над якими сміються не тільки дружина і служниця, а й всі навколишні, включаючи уявного друга і покровителя графа. Але піком подій стає розігране слугою Журдена Ковьелем, переодягнувшись в турка, посвята купця в «мамамуши», нібито в турецьке аристократичний стан. На таких радощах, не в змозі відмовити «синові турецького султана», новоспечений «мамамуши» погоджується не тільки на шлюб своєї дочки Люсіль і Клеонта, але і слуг. Розумний і спритний, енергійний і розважливий купець немов втратив всі ці якості, маючи намір добути собі дворянство. Мимоволі його шкода, коли він відбивається від насмішок поясненням, що прагне щось він до титулу не для себе, але для дочки: майже не освічений, багато трудився, але позбавлений можливості осягати науки, він побачив, усвідомив убозтво життя, яке прожив і вирішив забезпечити дочки іншу, набагато кращу. Намагання це не принесло добра ні самому Журдену, ні дочки, ледь не розлученої в коханим, ні пройдисвітам, які претендують на звання вчителів музики, танців і філософії, ні пройдисвіта-графу - нікому. Марнославство - не помічник у бажанні піднятися на сходинку вище в табелі про ранги.