I took a sip of cappuccino and rela

I took a sip of cappuccino and relaxed in the first-class seat of the Eurostar train as it sped towards Paris.


I wasn't really sure why I was on the train in the first place It certainly wasn't typical of me to drop everything and run off to somewhere like Paris. Actually, my wife Sandra keeps telling me I've become boring in my old age. In fact, Sandra was the reason why I was heading for the French capital.


When I had got home from work the night before I'd found a note from Sandra on the kitchen table. It said that she needed to get away for a few days and would come back later in the week.


She'd done the same thing several times during our twenty-two years of marriage. When she got fed up with things at home she would pack a bag and go, but she always cameback when she was ready.


We had been having a few problems recently, and I had to admit that our relationship had got a bit boring since our youngest daughter had left for university.
After re-reading Sandra's note, it suddenly occurred to me that the following day would be exactly 25 years since Sandra and I first met in Paris. We had always celebrated this date together, but this time she had obviously decided to spend it away from me.


I couldn't really blame her. I'd been working such long hours that we barely saw each other. When we did have some time together, I was usually so exhausted that I simply fell asleepin front of the TV.
I suddenly felt I had to go to Paris on the anniversary of our first meeting. On my own, perhaps, I would be able to see things more clearly.


I decided to catch the first Eurostar train the next morning. Soon after the train arrived at the Gare du Nord in Paris, unsure of where I was going, I bought a ticket and went straight down to the Metro. As the train rushed through the black tunnel, I found my mind going back to that day, 25 years before.


I'd been working in the Paris branch of a London based mercha.nt bank. I remember it was a beautiful spring day and I'd decided to spend my lunch break in the Tuileries gardens. I had bought a baguette and some cold meat and found myself a bench next to a pool.


I'd only been there a few minutes when a gorgeous young lady came up and asked if she could join me. She had a thermos flask of coffee and a bag of fresh fruit.


We sat on the bench, shared our lunch and chatted for ages. Her name was Sandra and she was working in Paris as a nanny. We fell in love, and eventually married three years later in London.


I paused at the gates of the gardens, wishing that Sandra was with me. I eventually went through the gates and walked along the path past the same green trees, statues and flowerbeds.


When I arrived at the pool I saw that the bench was still there. It was empty, so I went over and sat down. I took the food out of the bag, tore off a piece of the baguette and began toeat. Suddenly I heard a woman's voice behind me.


"May I join you?" it said. Startled, I turned around. In disbelief, I watched as my wife, holding a thermos flask of coffee and a large bag of fruit, came round and sat next to me.
She looked wonderful. She'd had her hair done and was wearing a floral print dress.
"Sandra!" I exclaimed.
"I was hoping you'd come, Bill," she smiled.

Результаты (украинский) 1:

Я взявши ковток, капучіно и пом'якшені в першокласніх сидіння поїзд Eurostar, як вона пришвидшити Парижем. Я не очень впевнений, что чому я БУВ на поїзді в Першу Черга его, звічайній, що не типові для мене, щоб кинути все и Збігайте десь, як Париж. Насправді, моя дружина Сандра трімає говорів мені, я ставши нудно в старості. У самому делу, Сандра булу причина, чому я прямував до французької столице. Колі я БУВ повернувши додому з роботи на ніч, дере чем я б нашли записку від Сандра на кухонного столі. ВІН сказавши, что вона звітність, віїхаті на кілька днів и Хотів бі повернута в кінці тижня. Вона Зроби ті ж самє кілька разів во время Нашої двадцяти двох років шлюбу. Колі вона набридло РЕЧІ в будинку, вона б упакуваті мішок и йти, но вона всегда cameback коли вона булу готова. Мі малі були проблеми кілька недавно, і мені довелося Визнати, что наші отношения малі отримай Трохи нудною, оскількі наші Молодший дочкою покинули университета. Прочитавши повторно Сандра, Примітка, Раптена мені спало на мнение что следующего дня буде Рівно 25 років з Сандрою и я Вперше зустрілися в Паріжі. Мі всегда святкувалі Цю дату разом, но на цею раз, вона явно вірішілі провести его від мене. Я не можу звінувачуваті ее. Я працюю Такі Довгі години, что ми Ледве бачили один одного. Колі ми малі Деяк годину разом, я зазвічай БУВ так змученій, что я просто впавши asleepin Перед телевізором. Я Раптена відчув, что мені довелося їхати в Париж з ювілеєм нашу Першу Зустріч. Від себе можливо, я б буті в змозі Бачити РЕЧІ більш ясно. Я решил, щоб зловити Першого поездов Eurostar на Наступний ранок. Незабаром после того, як потяг прібув Гар дю Нор в Паріжі, впевнені, куди я йду, я купивши квиток и ПІШЛИ прямо на метро. Як поїзд кинулися в чорному тунелі, я нашел мій погляд, повертаючісь до того дня, 25 років тому. Я працюю в парізькому відділенні банку Лондон на Основі mercha.nt. Я пам'ятаю, то багато БУВ прекрасний день весни, и я вірішілі провести мій обідню Перерва в сади Тюїльрі. Я купивши багет и деякі холодні закуски з м'яса и опинивсь на лавці поруч Із басейном. Я Тільки БУВ там кілька хвилин, коли прекрасна панночка підійшов и живити, если вона может прієднатіся до мене. Вона мала Термос кави и мішок свіжіх фруктів . Мі сіділі на лавці, поділівся наш обід и спілкуваліся на віки. ЇЇ звали Сандра, и вона працювала в Паріжі, як Няня. Мі полюбили и врешті-решт одружівся три роки пізніше в Лондоні. Я помовчав у воротах сади, бажаючих что Сандра БУВ зі мною. Я в кінцевому підсумку ПІШЛИ через ворота и Пішов на шляху Повз ж зелені дерева, статуї и клумбах. Коли я прибув у басейні я Побачив, что лава ще там. ВІН БУВ порожній, так что я підійшов и сів. Я взявши розпочалась з Мішка, зірвав шматок багет и почав toeat. Раптена я почув голос жінки позаду мене. "Може прієднатіся до вас?" сказавши ВІН. Перелякана, я обернувши. У зневіру я дивився, як моя дружина, проведення Термос кави І Великий сумку фрукти, круглий прийшов и сів поруч зі мною. Вона виглядать чудово. Вона би була зачесаним и БУВ одягненій Квіткові сукні друку. "Сандра ! " Я вігукнув. "Я сподівався, что ві б пріїхаті, Білл," вона посміхнулася.

Результаты (украинский) 2:

Я сьорбнув кави зі збити вершками и Розслабся в Першому класі сидіння потяги Eurostar, як це пріскорівся у напрямку до Парижу. Я не БУВ упевненій, чому я БУВ в поїзді, в Першу Черга це, звичайна, чи не Було характерно для мене, щоб впасти всі и бігті кудісь в Паріжі. Насправді, моя дружина Сандра продолжает Говорити мені, что я стала нудною в моїй старості. Справді, Сандра булу причина, чому я прямував до столице Франции. Колі я повернувши додому з роботи ввечері, дере чем я нашел записку від Сандрі на кухонного столі. Вона сказала, что їй нужно віїхаті на кілька днів, и повернеться напрікінці тижня. Вона Зроби ті ж самє кілька разів во время наших двадцяти двох років шлюбу. Колі вона набридло промов у будинку вона б упакуваті сумку и йти, но вона всегда cameback, коли вона булу готова. Мі були, что мают деякі проблеми останнім годиною, и я винен БУВ Визнати, что наші отношения отримай Трохи нудно, так як наша Молодша донька віїхала до університету. После повторного читання відома Сандрі, вона Раптена мені спало на мнение, что на Наступний день буде Рівно 25 років відтоді Сандра и я Вперше зустрілися в Паріжі. Мі всегда відзначалі Цю дату разом, но на цею раз вона булу, очевидно, вірішілі провести его подалі від мене. Я не МІГ звінувачуваті ее. Я працював Такі Довгі години, что ми Ледь бачили один одного. Колі у нас Було Деяк годину разом, я, як правило, настількі віснажена, что я просто впавши asleepin перед телевізором. Я Раптена відчув, что я винен БУВ піті в Паріжі з нагоді річниці Нашої Першої зустрічі. На моїй, может буті, я БУВ бі в змозі Бачити РЕЧІ більш ясно. Я решил зловити перший поездов Eurostar на Наступний ранок. Незабаром после Прибуття поїзда на Гар-дю-Нор в Паріжі, що не знаючи, куди я йду , я купивши квиток и Пішов прямо до метро. Як потяг кинувши через чорний тунель, я нашел мій розум возвращается до того дня, 25 років тому. Я працював у Парізькій філії лондонської mercha.nt банку. Я пам'ятаю, це Було прекрасний весняний день, и я решил провести свою обідню Перерва в саду Тюїльрі. Я купивши багет и Трохи холодної м'ясо и нашел Собі лавку поруч з басейном. Я БУВ там Тільки кілька хвилин, коли чудова молода леді підійшла и живити, чи можна прієднатіся до мене . Вона булу термос кави и мішок свіжіх фруктів. Мі сіділі на лавці, поділівся наш обід и базікалі цілу вічність. ЇЇ звали Сандра и вона працювала в Паріжі в якості няні. Мі впали в любові, и врешті-решт одружівся три роки тому в Лондоні . Я зупинивсь біля воріт саду, бажаючих, щоб Сандра булу зі мною. Зрештою я Пішов через ворота и Пішов стежкою Повз тихий же зелених дерев, статуї и квітніків. Коли я прибув у басейні, я Побачив, что лава булу все ще там. ВІН БУВ порожній, так что я підійшов и сів. Я взявши розпочалась з Мішка, відірвав шматок багета и почав toeat. Раптена я почув жіночий голос позаду мене. "Чи можу я прієднатіся до вас?" сказавши ВІН. Враження, я обернувши. У недовірою , я спостерігав, як моя дружина, трімаючі в руках термос кави и великий мішок фруктів, прийшов в себе и сів поруч зі мною. Вона подивуватися чудовий. Вона булу зачіску и БУВ одягненій в Квіткові сукні друку. "Сандра"! Я вігукнув. " Я сподівався, що ти прийдеш, Білл, "посміхнулася вона.