Зоряний час педології — перша трети

Зоряний час педології — перша третина ХХ століття. Тоді інтерес загалу та вчених до неї був величезним, як і до прикладної психології. Вона не раз фігурувала під назвами «психологія дитини» чи «генетична психологія». В СРСР курс «Педології» був мало не центральним у базовій підготовці педагогів. Підручники мали солідний об’єм — до 800 сторінок. Утім, воно й не дивно, позаяк педологію розглядали не як вузьку прикладну дисципліну, а як цілу групу важливих для вчителів наукових напрямів, зокрема анатомічно-фізіологічні особливості дитячого й підліткового віку; загальну й педагогічну психологію; рефлексологію; дефектологію; дитячу санітарію та гігієну; дитячі хвороби; охорону дитинства; експериментальну педагогіку та психологію; методику експериментального обстеження дітей і молоді тощо. Педологію розглядали як один із головних засобів виявлення індивідуальних особливостей і рівня розвитку дітей та підлітків. При цьому водночас науково обгрунтовувала найперспективніші форми диференційованого виховання й навчання. У рамках педології розвивалися психологічна діагностика й методи експериментальної педагогіки. Загальновизнано, що перші помітні досягнення в розробці психодіагностичних прийомів (прикладного тестування) належать французькому психологові Альфреду Біне (1857—1911). Тести, створені разом із лікарем Т.Сімоном у першому десятилітті ХХ століття, спочатку використовували для виявлення розумово відсталих дітей, а після вдосконалення — для визначення «коефіцієнта інтелектуальності» дітей і підлітків. А.Біне мав безліч послідовників, але інші види тестів (психіатра Г.Росселімо, методолога О.Лазурского й ін.) були все-таки менш популярними й застосовувалися рідше. Тест Біне-Сімона досить надійно визначав т.зв. педологічний вік дитини. Коли учень семи років справлявся з тестами не тільки для свого віку, а й для восьмирічних дітей, то восьмирічним вважався і його педологічний вік. Отже, він на рік випереджав норму розвитку. За всіх часів і в усіх країнах світу такі діти легко й успішно навчалися. Більш цікавим і таким, що потребує дослідження причин виникнення, а згодом і підтримувально-коригувального втручання, вважали протилежний варіант, який відповідає відставанню на рік (семирічна дитина справлялася тільки з тестами для шестирічних). Ясна річ, молоду педологію в її стрімкому розвитку не обминули «дитячі хвороби» росту, помилки й сумнівні гіпотези. Мало не найнебезпечніша з них — припущення щодо генетичної обумовленості усього комплексу «розумових здібностей» дитини. Багато педологів не підтримували цю гіпотезу, визнаючи головним із параметрів, що досліджуються тестами, — підготовленість і спроможність до навчання в школі — «школопридатність». В СРСР і в інших країнах було чимало прихильників формування індивідуальних рис і здібностей дитини в результаті сукупного впливу генетичної спадщини та середовища проживання (умов розвитку дитини). Те, що частина педологів ігнорувала необхідність вивчення особистості дитини як неповторного індивідуального цілого, нерозривно пов’язаного з довкіллям, надмірно захоплювалася тестами й безмежно вірила в їхні можливості, а також домінування в педології «біологічних» підходів і поглядів, у 20-х роках призвели до кризи, стали джерелом дуже гострих суперечок і дискусій. Л.Виготський і деякі інші радянські вчені вказували на неможливість і безперспективність спроб розглядати дитину лише як єдність «біологічного» й «соціального» проявів. Педолог П.Блонський рішуче заперечував проти невмотивованих адміністративних рішень, які відносили до «розумово-дефективних» тих дітей, чиє відставання в розвитку й навчанні було спричинено винятково несприятливим довкіллям. Їм протистояли прихильники впровадження «наукової організації праці» та стандартизації, ті, що спиралися на найпростіші рішення. Вони визначали долі дітей не тривалим індивідуалізованим дослідженням, а «непогрішним і науковим» тестом. У полеміці було забуто й наукові підходи, й інтереси дітей, і критичну, але об’єктивну оцінку досягнень і можливостей педології. На Заході фіналом протистояння став певний спад ентузіазму та втрата педологією одного з центральних місць у системі наук про освіту й виховання. А в СРСР її оголосили «буржуазною» (отже, ворожою) псевдонаукою й геть виключили з комплексу психолого-педагогічної фахової підготовки майбутніх учителів. Убивчою для радянської педології стала постанова ЦК ВКП(б) від 4 липня 1936 року «Про педологічні збочення в системі наркомосвіти». Хвиля публікацій у тогочасних газетах і наукових часописах засуджувала педологію та педологів, вживаючи такі вирази, які зробили б честь навіть Едичку Лимонову. Майже миттєво вилучили та знищили підручники з педології та безліч методичних матеріалів. Одночасно було підірвано серйозні науково-теоретичні основи психології та педагогіки, звужено й вихолощено експериментально-педагогічні дослідження й вимірювання, посіяно сумнів у їх корисності й у будь-якій достовірності одержуваних результатів. Серед багатьох наслідків бездумної кампанії «вигнання педагогічних бісів» — формування й масове поширення в СРСР механічної та формальної «бездітної педагогіки», орієнтація на «середнього учня», відторгнення непересічного, нестандартного, нарешті, просто активного й неслухняного. На Заході педологію не заборонили законодавчо, але вона також постраждала за те, що не стала чарвіною паличкою, не розв’язала всі педагогічні проблеми й конфлікти. Вона відійшла в затінок і почала пристосовуватис

Результаты (русский) 1:

Pedologìï звезды времени является первой трети ХХ века. Затем интерес общественности и ученых, было огромным, а также как применять психологии. Она снова появилась под названиями «Психология ребенка» или «генетической психологии.» В СССР курс «Pedologìï» не был центральным в программу базовой подготовки преподавателей. Учебники были твердые тома до 800 страниц. Однако это не удивительно, потому что pedologìû рассматривается не как узко прикладной дисциплины, но в целом группа важных для преподавателей научных областей, в том числе анатомически физиологические особенности детского и подросткового возраста; Общей и педагогической психологии; refleksologìû; defektologìû; Детские sanìtarìû и гигиены; заболевания у детей; Защита детства; экспериментальной педагогики и психологии; методы экспериментального обследования детей и молодых людей, и т.д. Pedologìû считается одним из главных средств идентификации индивидуальных особенностей и уровня развития детей и подростков. В то же время, исследования и obgruntovuvala наиболее перспективной формой дифференцированного образования и профессиональной подготовки. В рамках pedologìï развивалась психологической диагностики и методов экспериментальной педагогики. Общепризнано, что первые заметные достижения в развитии psihodìagnostičnih методы (прикладной тестирование) принадлежат к французской psihologovì Альфред Beenâ (1857-1911). Тесты, созданные вместе с т. доктор Sìmonom в первом десятилетии XX века, первоначально использовались для обнаружения умственно отсталых детей, и после того, как улучшение является определение «Коэффициент интеллектуальности» детей и подростков. A. Beenâ много последователей, но другие типы тестов (психиатр г. Rosselìmo, a. metodologa Lazurskogo и т.д.) были еще менее популярны и используются реже. Тест Beenâ-Simon довольно надежно определить т. pedologìčnij возраст ребенка. Когда ученик семь лет выступал с испытаний, не только для своего возраста, но и для детей, vos′mirìčnih, vos′mirìčnim был pedologìčnij и его возраст. Таким образом это год превысили темпы развития. Во все времена и во всех странах мира такие дети легко и успешно учился. Более интересным и требует изучения причин и позднее pìdtrimuval′no регулировка вмешательства, считается противоположный вариант, который соответствует vìdstavannû года (семилетний ребенок справился с только тесты для 6 - год-). Конечно молодые pedologìû в его быстрое развитие не является obminuli «детские болезни» роста, ошибки и сомнительную гипотезу. Не самые опасные из них является предположение для генетическое состояние вокруг сложных психических способностей». Многие pedologìv не поддерживается этой гипотезы, признавая основные параметры, которые исследуются в тестах, подготовка и способности учиться в школе «školopridatnìst′». В СССР и в других странах многие сторонники формирования индивидуальные черты и способности ребенка в результате совокупное воздействие генетического наследия и ареалов обитания (условий развития ребенка). Какая часть pedologìv игнорируется необходимость изучения личности ребенка как уникальная личность, тесно связан с окружающей средой, чрезмерно был вспыльчивый и вечно верить в свои возможности, а также в pedologìï «биологического» подходов и мнения, за 20 лет, приведших к кризису, стали источником очень острых споров и дискуссий. L. Vigots′kij и некоторые другие советские ученые указал на невозможность и бесполезности попыток рассматривать ребенка как единство проявлений «биологического» и «социальные». Pedolog п. Блонский категорически возражает против административных решений nevmotivovanih, который приписывается «умственно неисправен» тех детей, чьи отставание в развитии и обучения были вызваны исключительно неблагоприятные условия. Они были сторонники введения «научной организации труда» и стандартизации, те, которые полагались на простейшие решения. Они определили судьбу детей не долго ìndivìdualìzovanim исследований, и «непогрешимым и научных» теста. Спор был забытых и научных подходов, интересов детей и критический, но объективной оценки достижений и возможностей pedologìï. На западе окончательная конфронтация был упадок энтузиазма и потеря pedologìêû, одно из центральных мест в системе образования и воспитания. Как в СССР он объявил psevdonaukoû «buržuaznoû» (так, враждебных) и прочь изгнаны из сложных психологических и педагогических профессиональной подготовки будущих учителей. Убийственной для советской pedologìï была резолюция ЦК КП (б) от 4 июля 1936 года на pedologìčnì извращения в системе народов комиссариата образования. Волна публикаций в газетах и научных журналах zasudžuvala pedologìû и pedologìv, с помощью таких выражений, которые сделали бы честь даже Edičku Limonovu. Почти мгновенно захватили и разрушили учебники от pedologìï и разнообразные материалы. В то же время был подорван серьезные научно теоретические основы психологии и педагогики, интерпретации и viholoŝeno экспериментальных педагогических исследований и измерений, посевных сомнения их полезности и достоверность результатов. Среди многочисленных последствий bezdumnoï кампании «высылка педагогического демонов» — формирование и массы распределение в СССР механических и формальной «бездетной педагогика», упором на «средний студент», исключение беспрецедентное, нестандартных, наконец, просто активный и nesluhnânogo. Событие pedologìû не запрещена законом, но он также понес за что стал čarvìnoû палочку, не развязал всех педагогических проблем и конфликтов. Она осталась в тени и начал pristosovuvatis

Результаты (русский) 2:

Звездный час педологии - первая треть ХХ века. Тогда интерес общественности и ученых к ней был огромным, как и к прикладной психологии. Она не раз фигурировала под названиями «психология ребенка» или «генетическая психология». В курс «Педологии» был чуть ли не центральным в базовой подготовке педагогов. Учебники должны солидный объем - до 800 страниц. Впрочем, оно и не удивительно, поскольку педологию рассматривали не как узкую прикладную дисциплину, а как целую группу важных для учителей научных направлений, в частности анатомически-физиологические особенности детского и подросткового возраста; общую и педагогическую психологию; рефлексологию; дефектологию; детскую санитарию и гигиену; детские болезни; охране детства; экспериментальную педагогику и психологию; методику экспериментального обследования детей и молодежи и тому подобное. Педологию рассматривали как один из главных средств выявления индивидуальных особенностей и уровня развития детей и подростков. При этом одновременно научно обосновывала наиболее перспективные формы дифференцированного воспитания и обучения. В рамках педологии развивались психологическая диагностика и методы экспериментальной педагогики. Общепризнанно, что первые заметные достижения в разработке психодиагностических приемов (прикладного тестирования) принадлежат французскому психологу Альфреду Бине (1857-1911). Тесты, вместе с врачом Т.Симоном в первом десятилетии ХХ века, сначала использовали для выявления умственно отсталых детей, а после усовершенствования - для определения «коэффициента интеллектуальности» детей и подростков. А.Бине имел множество последователей, но другие виды тестов (психиатра Г.Росселимо, методолога О.Лазурского и др.) Были все-таки менее популярными и применялись реже. Тест Бине-Симона достаточно надежно определял т.н. педологический возраст ребенка. Когда ученик семи лет справлялся с тестами не только для своего возраста, но и для восьмилетних детей, то восьмилетним считался и его педологический возраст. Итак, он на год опережал норму развития. Во все времена и во всех странах мира такие дети легко и успешно учились. Более интересным и требующим исследования причин возникновения, а впоследствии и поддерживающе-корректирующего вмешательства, считали противоположный вариант, который соответствует отставанию в год (семилетний ребенок справлялся с тестами для шестилетних). Конечно, молодую педологию в ее стремительному развитию не обошли «детские болезни» роста, ошибки и сомнительные гипотезы. Почти самая опасная из них - предположение о генетической обусловленности всего комплекса «умственных способностей» ребенка. Многие педологов не поддерживали эту гипотезу, признавая главным из параметров исследуемых тестами, - подготовленность и способность к обучению в школе - «школопридатнисть». В СССР и в других странах было немало сторонников формирования индивидуальных черт и способностей ребенка в результате совокупного влияния генетического наследия и среды (условий развития ребенка). То, что часть педологов игнорировала необходимость изучения личности ребенка как неповторимого индивидуального целого, неразрывно связанного с окружающей средой, чрезмерно увлекалась тестами и безгранично верила в их возможности, а также доминирование в педологии «биологических» подходов и взглядов в 20-х годах привели до кризиса, стали источником очень острых споров и дискуссий. Л.Выготский и некоторые другие советские ученые указывали на невозможность и бесперспективность попыток рассматривать ребенка только как единство «биологического» и «социального» проявлений. Педологи П.Блонский решительно возражал против немотивированных административных решений, которые относили к «умственно дефективных» тех детей, чье отставание в развитии и обучении было вызвано исключительно неблагоприятным окружающей средой. Им противостояли сторонники внедрения «научной организации труда» и стандартизации, те, что опирались на простые решения. Они определяли судьбы дети не длительным индивидуализированным исследованием, а «непогрешимым и научным» тестом. В полемике было забыто и научные подходы и интересы детей, и критическую, но объективную оценку достижений и возможностей педологии. На Западе финалом противостояния стал некоторый спад энтузиазма и потеря педологией одного из центральных мест в системе наук об образовании и воспитании. В СССР ее объявили «буржуазной» (следовательно, враждебной) лженаукой и вовсе исключили из комплекса психолого-педагогической профессиональной подготовки будущих учителей. Убийственной для советской педологии стало постановление ЦК ВКП (б) от 4 июля 1936 «О педологических извращениях в системе Наркомпроса». Волна публикаций в тогдашних газетах и ​​научных журналах осуждала педологию и педологов, употребляя такие выражения, которые сделали бы честь даже Едичку Лимонову. Почти мгновенно изъяли и уничтожили учебники по педологии и множество методических материалов. Одновременно было подорвано серьезные научно-теоретические основы психологии и педагогики, сужены и выхолощено экспериментально-педагогические исследования и измерения, посеяно сомнение в их полезности и в любой достоверности получаемых результатов. Среди многих последствий бездумной кампании «изгнания педагогических бесов» - формирование и массовое распространение в СССР механической и формальной «бездетной педагогики», ориентация на «среднего ученика», отторжение необычного, нестандартного, наконец, просто активного и непослушного. На Западе педологию не запретили законодательно, но она также пострадала за то, что не стала чарвиною палочкой, не решила все педагогические проблемы и конфликты. Она отошла в тень и начала приспосабливаться

Результаты (русский) 3:

зорянийпедології-перша20століттятретина一小时。тодіінтересзагалуTAвченихвеличезнимнеї过去版本之前，选到прикладноїпсихології牦牛。фігурувала沃恩不次підназвами“心理学дитини»генетичнапсихологія»赤“。在срср课程“педології»过去版本不центральнимбазовійпідготовціпедагогів少有。підручники马里соліднийєм-至800сторінок关于'。第утімвоно奇妙，不，不позаякпедологіюрозглядали牦牛вузькуприкладнудисципліну，而цілу包含важливих牦牛为вчителівнауковихнапрямів，зокремаанатомічно-фізіологічніособливостідитячогопідліткового第第віку；загальнупедагогічнупсихологію；рефлексологію；дефектологію；дитячусанітаріюTAгігієну；дитячіхвороби；охоронудитинства；експериментальнупедагогікуTAпсихологію；експериментальногообстеженнядітеймолодітощо选的方法。一个ізпедологіюрозглядали牦牛головнихзасобіввиявленняособливостейіндивідуальних选рівнярозвиткупідлітківдітейTA。在这个водночаснауковообгрунтовуваланайперспективнішіформивихованнянавчаннядиференційованого第。我的第педологіїрозвивалися下психологічнадіагностикаметодиекспериментальноїпедагогіки。在загальновизнано不першіпомітнідосягненнярозробціпсиходіагностичнихприйомів（应用тестування）把躺得很舒服французькомупсихологовіальфредубіне（1857年至1911年）。тести，створені一下子ізлікаремT。我десятиліттісімономпершому20століттяспочаткувикористовували，为виявленнярозумововідсталихдітей，而您只在вдосконалення-визначеннякоефіцієнтаінтелектуальності»选为“дітейпідлітків。而。бінебезлічпослідовниківMAV，其他看тестівALE（психіатраг.росселімо，第методологао.лазурскогоін卜力仍然менш。）第рідшепопулярнимизастосовувалися。测试біне-сімонадоситьнадійновизначавт.зв。педологічнийвікдитини。大肠菌群учень七роківсправлявсяZ测试不会显示为своговіку第восьмирічнихдітей，而为，那么восьмирічнимвважавсяйогопедологічнийвік选。在рікотже，вінрозвиткувипереджав规则。在усіхкраїнахчасіввсіх选为世界第навчалисяуспішнотакідіти容易。цікавимбільш选这样的不потребуєдослідженнявиникнення选的原因，而згодомпідтримувально-коригувальноговтручання，вважалипротилежнийваріант，凭відповідаєвідставанню在рік（семирічнадитинасправляласяZ测试会显示为шестирічних）。річмолоду是明确的，在їїпедологіюстрімкомурозвитку不обминули“дитячіхвороби»增长，第гіпотезипомилкисумнівні。他们不найнебезпечнішаZ少припущення中генетичноїобумовленостіусього“розумовихздібностей»дитини复合。багатопедологів不підтримували邱гіпотезу，визнаючиголовниміздосліджуються白不通用，在选前підготовленістьспроможністьнавчанняшколопридатність»школі-“。在срср‧‧чимало在іншихкраїнахприхильниківформуванняіндивідуальних大米和здібностейдитини在результатісукупноговпливугенетичноїспадщиниTA（人才流失的середовищапроживаннярозвиткудитини）。那些不частинапедологівігноруваланеобхідністьвивченняособистостідитини牦牛неповторногоіндивідуальногоцілогоязаногоZдовкіллям，нерозривноCEMS '，第надмірнозахоплюваласябезмежновірилаїхніможливості测试中，并且在“біологічних»підходівдомінуванняпедології选поглядів20年代，有рокахпризвели危机前，джерелом也爱гострих选дискусійсуперечок钢。L。виготський和其他радянськідеяківченівказували选在неможливістьбезперспективністьспроброзглядатидитину拉基牦牛єдність“біологічного»“соціального»проявів第。педологP。блонськийрішучезаперечувавпротиневмотивованихадміністративнихвідносилирішеньkde之前，“розумово-дефективних»дітейчиє安静，在第відставаннярозвиткунавчанні‧спричиненовинятковонесприятливимдовкіллям。“науковоїЇмпротистоялиприхильникивпровадженняорганізаціїпраці»стандартизаціїтіTA，不спиралисянайпростішірішення上。долі臭气визначалидітей不тривалиміндивідуалізованимдослідженням，而“непогрішним和науковим»药。我полеміці‧забутонауковіпідходи第第，інтересидітей，критичну关于'єктивнуALE选，选можливостейпедологіїоцінкудосягнень。在заходіфіналомпротистояння成为певний衰退ентузіазмуTAвтратапедологією有一Zцентральнихмісць科学освітувиховання亲第系统安全的操作。而在срсрїїоголосили“буржуазною»（отже，第виключилиZгетьпсевдонаукоюворожою）复合педагогічноїфаховоїпідготовкимайбутніхучителів心理。убивчоюпедології成为中央对радянськоїпостановаWCP（B）від1936年4липня该死的“关于在наркомосвіти»педологічнізбочення系统安全的操作。报纸上有хвиляпублікаційтогочасних选науковихчасописахзасуджувалапедологівпедологіюTA，вживаючивиразитакі钥зробилинавітьедичкулимоновуB的荣誉。майжемиттєвознищиливилучилиTA TAбезлічметодичнихматеріалівпедологіїпідручникиZ。одночасно‧підірваносерйознінауково-теоретичніосновипедагогікипсихологіїTA，第експериментально-педагогічнізвуженовихолощенодослідженнявимірюванняпосіяносумнів第第，有корисностіїхякійдостовірностіодержуванихрезультатів无论是你。“вигнаннясередбагатьохнаслідківбездумноїкампаніїпедагогічнихбісів»-формуваннямасовесрсрмеханічноїTA在第поширенняформальної“бездітноїпедагогіки»，орієнтація“середньогоучня»，відторгненнянепересічного，非标，第нарешті，只是неслухняного活性。在заходіпедологію不заборонилизаконодавчо沃恩，ALEтакожпостраждала不成为那些不чарвіноюпаличкою，不розв'язалавсі第педагогічні全部冲突问题。在затіноквідійшла选почалапристосовуватис沃恩