Какая страшная несправедливость! Не

Какая страшная несправедливость! Неужели жизнь так скоротечна? Или не грезилась ему в предродовом бытии долгая жизнь, не представлялись вместо раскаленных камней волны зеленой листвы и мягкий климат? Но раз ему все это виделось, значит, в основе грез должна быть истина? Как же ему искать и обрести долгую жизнь? Где? Как выполнить такую огромную и тяжелую задачу в восемь коротких, быстротекущих дней?
И как его племя очутилось в таких условиях?
Вдруг, словно нажали какую-то кнопку, в мозгу его возникла картина. Металлические семена, принесенные через космос ветром с далекой зеленой планеты, борясь с длинными языками пламени, падают на поверхность этого безотрадного мира... Из разбитых корпусов выбираются мужчины и женщины...
Когда?.. Давно. Десять тысяч дней назад. Оставшиеся в живых укрылись от солнца в недрах гор. Пламя, лед и бурные потоки стерли следы крушения огромных металлических семян. А люди оказались словно на наковальне под могучим молотом, который принялся их преображать. Солнечная радиация пропитала их плоть. Пульс участился - двести, пятьсот, тысяча ударов в минуту! Кожа стала плотнее, изменилась кровь. Старость надвигалась молниеносно. Дети рождались в пещерах. Круговорот жизни непрерывно ускорялся. И люди, застрявшие после аварии на чужой планете, прожили, подобно всем здешним животным, только одну неделю, причем дети их были обречены на такую же участь.

Результаты (украинский) 1:

Яка страшна несправедливість! Невже життя є так skorotečna? Чи не grezilas′ йому раніше будучи довге життя, не будуть представлені замість розпечене камені хвиля зеленим листям і м'який клімат? Але як тільки він побачив все це, то основою мрії повинно бути істиною? Як він шукати і знайти довге життя? Де? Як виконати такі величезні і важким завдання у вісім коротких, швидких днів?І як свого племені став в таких умовах?Раптом, наче натиснута кнопка мозку спало на думку. Металеві насіння, зроблені через простір вітер зі далекій планеті зелений, бореться з довгим язики полум'я, потрапляючи на поверхню цей bezotradnogo світ... Від сломанной лушпиння є вибраного чоловіків і жінок...Коли?... Протягом тривалого часу. Десять тисяч днів тому. Ті, що пережили сховалися від сонця в надрах гори. Полум'я, лід і турбулентності стерті слідів розпаду величезний металевий насіння. І люди були схожі на ковадлі під могутнім молоток, який почав для перетворення їх. Сонячна радіація infused в плоті. Пульсу має оживив двох сотень, п'ятсот, тисячі ударів на хвилину! Шкіра стала більш товсті, змінена крові. Попереду маячить старості. Дітей, народжених в печерах. Життєвий цикл безперервно Інтенсифікований. І люди застрягла після аварії на чужій планеті, жив тут, як і всі тварини, тільки один тиждень, і їхні діти були приречені на ту ж долю.

Результаты (украинский) 2:

Яка страшна несправедливість! Невже життя так швидкоплинна? Хіба ви не марилося йому в передродовому бутті довга життя, не представлялися замість розпечених каменів хвилі зеленого листя і м'який клімат? Але раз йому все це бачилося, значить, в основі мрій повинна бути істина? Як же йому шукати і знайти довге життя? Де? Як виконати таку величезну і важку задачу у вісім коротких, швидкоплинних днів?
І як його плем'я опинилося в таких умовах?
Раптом, немов натиснули якусь кнопку, у мозку його виникла картина. Металеві насіння, принесені через космос вітром з далекої зеленої планети, борючись з довгими язиками полум'я, падають на поверхню цього безрадісного світу ... З розбитих корпусів вибираються чоловіки і жінки ...
Коли? .. Давно. Десять тисяч днів тому. Що залишилися в живих сховалися від сонця в надрах гір. Полум'я, лід і бурхливі потоки стерли сліди краху величезних металевих насіння. А люди опинилися немов на ковадлі під могутнім молотом, який почав їх перетворювати. Сонячна радіація просочила їх плоть. Пульс почастішав - двісті, п'ятсот, тисячу ударів на хвилину! Шкіра стала щільніше, змінилася кров. Старість насувалася блискавично. Діти народжувалися в печерах. Кругообіг життя безперервно прискорювався. І люди, які застрягли після аварії на чужій планеті, прожили, подібно всім тутешнім тваринам, тільки один тиждень, причому діти їх були приречені на таку ж доля.