Usually she could forget things tha

Usually she could forget things that troubled her, but this time it was not so easy. In the back of her mind was the feeling she had somehow made a mistake that threatened her whole way of living. A few nights later, on a Wednesday, someone knocked on the door again. She opened it and found the two boys standing in the corridor.
She should have been prepared. She had rehearsed often enough the things she wanted to say, but now, when she tried to speak, she could think of nothing. "Come in here," she said finally. "Come in here, both of you. I want to speak to you." They followed her into the room.
"You don't have to steal," she said. "You ought to know that you don't have to steal." Her voice had risen and she was trembling so that she had to lean against the wall. "If you need money, if you really need money, there are honest ways of getting it. You stole my purse. When you were here last lime."
"We didn't steal nothing, Miss."
"We ain't thieves."
"Well, there's no use in standing here arguing about it," she said. "Get out."
"Give us five dollars. Miss."
"Get out," Ellen said. "Get out of here before I call a policeman!"
They backed out of the room and she closed and locked the door and listened to them going down the hall. That night she dreamed about them. She could not remember the details of the dream clearly, but when she woke up she was depressed and frightened. Her sleep was troubled for the rest of that week. On Friday she felt that she was coming down with a cold and got permission to leave the office at noon. She picked up a book at a rental library and bought some groceries for dinner.
In spite of her illness, she enjoyed her solitude more that afternoon than she had for some time. She read until dusk. Before turning on the light, she went to the window to draw the shade. A swift snow was falling slantwise between her window and the back yards. She bathed and went to bed at seven, slightly feverish. She was half asleep when she heard them knocking on the door. She remembered that she had forgotten to put the latch down. They talked for a while in the hall, knocked again, and then pushed the door open. When they saw her lying on the bed, they went over and stared at her.
"You sick. Miss?"
"Please leave me alone," she said weakly. "Please get out."
"We want some money. Miss."
"Can't you see that I'm sick?" she said. It was an effort for her to talk. "Please get out. I haven't any money."

Результаты (украинский) 1:

Зазвичай вона може забути речей, яка турбувала її, але цього разу не було так легко. В задній частині її увазі було відчуття, що вона якось помилився що загрожує її всю дорогу життя. Кілька днів по тому, в середу, хтось постукала у двері знову. Вона відкрив його і знайшли два хлопчика стояли в коридорі.Вона повинна була підготовлена. Вона мала репетирували досить часто те, що вона хотіла б сказати, що, але тепер, коли вона намагалася говорити, вона міг придумати нічого. "Іди сюди," сказала вона нарешті. "Іди сюди, вас обох. Я хочу говорити з вами". Вони пішов за нею в кімнату."Ви не повинні вкрасти", сказала вона. "Ти повинен знати, що вам не доведеться вкрасти". Її голос зросла, і вона була тремтячи, так, що їй довелося притулитися до стіни. "Якщо вам потрібні гроші, якщо вам дійсно потрібні гроші, є чесним способи отримання його. Ви вкрали мій гаманець. Коли ви були тут останній вапна.""Ми не вкрасти нічого, міс.""Ми ні злодії"."Ну, немає використання становища тут сперечатися про це," сказала вона. «Геть.»"Дайте нам п'ять доларів. Міс."«Геть,"сказала Еллен. "Отримати звідси перед тим, як я називаю поліцейського!"Вони підтримали з кімнати і вона закрита і замкнені двері і слухав їм іти по коридору. У ту ніч вона мріяла про них. Вона не могла згадати, деталі мрія чітко, але коли вона прокинулася, вона була депресію і злякався. Вона спати було воно схвильованим для іншої частини тижня. У п'ятницю вона відчувала, що вона була сходив із застудою і отримав дозвіл залишити в офісі опівдні. Вона підібрав книгу в бібліотеці Прокат автомобілів і купив деякі продовольчі товари на вечерю.Незважаючи на свою хворобу вона користувалася самотністю більше, які вдень, ніж вона була протягом деякого часу. Вона читала до заходу сонця. Перш ніж увімкнути світло, вона пішла до вікна, щоб залучити тінь. Swift сніг падає косо між її вікна і спини метрів. Вона купається і ліг спати о сьомій, злегка гарячкові. Вона була напівсонному, коли вона почула їх стукає у двері. Вона пригадує, що вона забула поставити засувка. Вони говорили на деякий час у залі, постукав знову і потім штовхнув двері відкриті. Коли вони побачили, що її лежить на ліжку, вони перейшли і дивився на неї."Ви хворі. Міс?""Будь ласка залишиш мене," сказала вона слабко. «Будь ласка геть.»"Ми хочемо гроші. Міс.""Не вдається ви бачите, що я хворий?" вона говорить. Це було зусиль для її говорити. «Будь ласка геть. Я ще не будь-які гроші."

Результаты (украинский) 2:

Зазвичай вона могла забути речі , які турбували її, але на цей раз це було не так просто. У задній частині її виду було відчуття , що вона якимось - то чином припустився помилки , яка загрожувала всій її спосіб життя. Через кілька днів, в середу, хто - то знову постукав у двері. Вона відкрила його і знайшли двох хлопчиків , що стоять в коридорі.
Вона повинна була підготовлена. Вона репетирувала досить часто речі , які вона хотіла сказати, але тепер, коли вона спробувала заговорити, вона могла думати ні про що. "Іди сюди," сказала вона , нарешті. "Іди сюди, ви обидва. Я хочу поговорити з тобою." Вони пішли за нею в кімнату.
"Ви не повинні красти," сказала вона. "Ви повинні знати , що ви не повинні красти." Її голос піднявся , і вона тремтить так , що вона повинна була притулитися до стіни. "Якщо вам потрібні гроші, якщо вам дійсно потрібні гроші, є чесні способи отримання. Ти вкрав мій гаманець. Коли ви були тут в останній раз лайма."
"Ми не не крав нічого, міс" .
"Ми не злодії " .
" Ну, немає ніякого сенсу в стоять тут сперечатися про це, "сказала вона. "Виходь" .
"Дайте нам п'ять доларів. Міс."
"Забирайся," сказала Еллен. "Забирайся звідси , перш ніж я називаю поліцейського!"
Вони позадкував з кімнати , і вона зачинити і замкнути двері і слухав їх йдучи по коридору. В ту ніч вона мріяла про них. Вона не могла згадати подробиці про сон ясно, але коли вона прокинулася , вона була в депресії і переляканий. Її сон був стурбований для іншої частини цього тижня. У п'ятницю вона відчувала , що вона спускалася з холодом і отримав дозвіл покинути офіс опівдні. Вона взяла книгу в оренду бібліотеці і купив деякі бакалію на обід.
Незважаючи на свою хворобу, вона насолоджувалася своєю самотністю більш , що у другій половині дня , ніж вона була в протягом деякого часу. Вона не читати до настання темряви. Перед включенням світла, вона підійшла до вікна , щоб намалювати тінь. Стрімке сніг падав косо між її вікном і задніх дворах. Вона купалася і ліг спати о сьомій годин , злегка лихоманило. Вона була наполовину спала , коли вона почула їх стукіт у двері. Вона згадала , що вона забула поставити засувку вниз. Вони говорили деякий час в залі, знову постукав, а потім штовхнув двері. Коли вони побачили , що вона лежить на ліжку, вони підійшов до неї і дивився на неї.
"Ви хворі. Міс?"
"Будь ласка , дайте мені в спокої," слабо сказала вона. "Будь ласка , забирайся" .
"Ми хочемо , щоб якісь - то гроші. Міс" .
"Хіба ти НЕ бачиш , що я хворий?" вона сказала. Це була спроба для неї , щоб говорити. "Будь ласка , вийти. У мене немає ніяких грошей."