Национальный музей истории Украины

Национальный музей истории Украины во Второй мировой войне обладает одним из богатейших в Европе собранием подлинных музейных предметов, способных всесторонне отобразить сложные события Второй мировой войны и участие в ней народа Украины.
Коллекционное собрание Мемориала – около 470 тыс. музейных предметов, из них 210 тыс. ед. – это памятки на бумажной основе (листовки, документы, газеты, книги). В реставрационном отделе особую проблему вызывают документы выполненные водонестойкими чернилами и копировальными карандашами, в музейной коллекции таких документов насчитывается около 80 тыс.
Документы военного времени, в основном, выполнены на бумаге низкого качества из волокон древесной массы, содержащие лигнин. Такие документы требуют при реставрации особого химического подхода.
Такое сочетание факторов, как низкосортная бумага и водостойкие чернила усложняют процесс реставрации и приводят к поиску новых технологических подходов к сохранности документов.
Кратко о чернилах и об их составе. Чернила представляют собой водные или спиртоводные растворы красителей или их взвеси и должны содержать в своем составе так называемые загустители, вводимые для придания нужной вязкости и антисептики. В качестве антисептика для предупреждения размножения чернил плесенью – фенол, уксусную кислоту, формалин, салициловые препараты и другие вещества.
Чернила для письма на бумаге имеют различные названия в зависимости от их назначения, состава и цвета.
В СССР до 1941 года производились железо-галловые, кампешевые и анилиновые чернила.
Железо-галловые чернила в качестве красящего вещества содержат таннат железа и в зависимости от способа получения могут содержать еще так называемые временные органические красители синего, голубого или зеленого цвета.
В 1923 – 1937 гг. в СССР железо-галловые чернила не вырабатывались.
Кампешевые чернила получили свое название от принявшегося для их изготовления экстракта кампешевого дерева.
Анилиновые чернила нашли широкое применение после замены естественного красителя на синтетический, из-за своей дешевизны, высоких красящих свойств и разнообразия цветовых оттенков. Документы военного времени в основном были выполнены анилиновыми чернилами на основе синтетического красителя.
Анилиновые чернила имеют ряд преимуществ: они легко стекают с пера, не вызывают коррозии металлических перьев, хорошо сохраняются при длительном стоянии. Однако стойкость текстов, написанных такими чернилами, незначительная, при увлажнении буквы расплываются. Краситель мигрирует в волокно, образуя ореол букв и строк. Мала и светостойкость большинства таких красителей, что приводит к быстрому выцветанию текстов, особенно под воздействием света.
Растворимость текстов существенно осложнила реставрацию документов, так как технология реставрации, как известно, предусматривает применение воды и водных растворов при очистке, промывании, проклейке, упрочнении документов.
В научно-реставрационном отделе музея накоплен определенный опыт в реставрации и сохранности документов, выполненных водонестойкими чернилами.
Перед тем, как приступить к реставрационному процессу необходимо провести тщательное исследование состояния документа, степень повреждения, водорастворимость чернил.
Определение состава бумаги по волокну дает реставратору возможность применять тот или иной химический реактив. Так, например, содержание в бумаге волокон древесной массы исключает обработку документа хлоросодержащими реагентами.
Для определения водорастворимости чернил используется метод копирования. К исследуемому участку текста прижимаются увлажненная фильтровальная бумага. В случае анилиновых чернил растворимый краситель переходит в поверхностные слои фильтровальной бумаги. При необходимости точного определения вида чернил проводится химический качественный микроанализ.
Он состоит в обработке штриха или соскоба с него 18% соляной кислотой.
Чернила, содержащие водорастворимые органические красители, при действии кислоты либо не изменяются, либо вокруг штриха появляется красный ореол.
С 70-х гг. ХІХ в. В течении столетия применялись основные анилиновые красители для изготовления средств письма и тексты на их основе были широко представлены в фондах архивов, библиотек, музеев.
Только к 60 – 70-м гг. ХХ ст. сначала наряду с основными красителями, а затем вместо них для изготовления средств письма стали повсеместно использовать анилиновые кислотные красители. Поэтому, после определения состава бумаги по волокну, дальнейшей задачей реставратора является установление основного или кислотного типа красителя в чернилах.
Если чернила водонестойкие, то их необходимо закрепить. Этот процесс называется фиксация. Наиболее известны две методики фиксации:
а) закрепление чернил из основных красителей с помощью фосфорно-вольфрамовой кислоты;
б) закрепление чернил из кислотных красителей соляно-кислым хитозаном.
Только на основании полученных результатов реставратор составляет программу реставрации документа.

Результаты (украинский) 2:

Національний музей історії України у Другій світовій війні володіє одним з найбагатших в Європі зборами справжніх музейних предметів, здатних всебічно відобразити складні події Другої світової війни та участь в ній народу України.
Колекційне зібрання Меморіалу - близько 470 тис. Музейних предметів, з них 210 тис. од. - Це пам'ятки на паперовій основі (листівки, документи, газети, книги). У реставраційному відділі особливу проблему викликають документи виконані водонестойкімі чорнилом і копіювальними олівцями, в музейній колекції таких документів налічується близько 80 тис.
Документи військового часу, в основному, виконані на папері низької якості з волокон деревної маси, що містять лігнін. Такі документи вимагають при реставрації особливого хімічного підходу.
Таке поєднання чинників, як низькосортна папір і водостійкі чорнило ускладнюють процес реставрації і призводять до пошуку нових технологічних підходів до збереження документів.
Коротко про чорнилі і про їх склад. Чорнило є водними або спиртоводного розчини барвників або їх суспензії і повинні містити в своєму складі так звані загусники, що вводяться для надання потрібної в'язкості і антисептики. Як антисептик для попередження розмноження чорнила цвіллю - фенол, оцтову кислоту, формалін, саліцилові препарати та інші речовини.
Чорнило для письма на папері мають різні назви в залежності від їх призначення, складу і кольору.
В СРСР до 1941 року проводилися залізо-галові, кампешевого і анілінові чорнило.
Залізо-галові чорнило в якості барвника містять танат заліза і в залежності від способу отримання можуть містити ще так звані тимчасові органічні барвники синього, блакитного або зеленого кольору.
в 1923 - 1937 рр. в СРСР залізо-галові чорнило не вироблялися.
кампешевого чорнило отримали свою назву від прийняти для їх виготовлення екстракту кампешевого дерева.
Анілінові чорнило знайшли широке застосування після заміни природного барвника на синтетичний, через свою дешевизну, високих фарбувальних властивостей і різноманітності колірних відтінків. Документи військового часу в основному були виконані аніліновими чорнилом на основі синтетичного барвника.
Анілінові чорнило мають ряд переваг: вони легко стікають з пера, не викликають корозії металевих пір'я, добре зберігаються при тривалому стоянні. Однак стійкість текстів, написаних такими чорнилом, незначна, при зволоженні літери розпливаються. Барвник мігрує в волокно, утворюючи ореол букв і рядків. Мала і світлостійкість більшості таких барвників, що призводить до швидкого вицвітання текстів, особливо під впливом світла.
Розчинність текстів істотно ускладнила реставрацію документів, так як технологія реставрації, як відомо, передбачає застосування води і водних розчинів при очищенні, промиванні, проклейке, зміцненні документів.
у науково-реставраційному відділі музею накопичено певний досвід у реставрації та збереження документів, виконаних водонестойкімі чорнилом.
Перед тим, як приступити до реставраційному процесу необхідно провести ретельне дослідження стану документа, ступінь пошкодження, водорастворимость чорнила.
Визначення складу паперу по волокну дає реставраторові можливість застосовувати той чи інший хімічний реактив. Так, наприклад, вміст в папері волокон деревної маси виключає обробку документа хлоровмістними реагентами.
Для визначення водорозчинності чорнила використовується метод копіювання. До досліджуваній ділянці тексту притискаються зволожена фільтрувальна папір. У разі анілінових чорнила розчинний барвник переходить в поверхневі шари фільтрувального паперу. При необхідності точного визначення виду чорнила проводиться хімічний якісний микроанализ.
Він полягає в обробці штриха або зіскрібка з нього 18% соляною кислотою.
Чорнило, що містять водорозчинні органічні барвники, при дії кислоти або не змінюються, або навколо штриха з'являється червоний ореол.
З 70-х рр. ХІХ ст. Протягом століть застосовувалися основні анілінові барвники для виготовлення засобів письма і тексти на їх основі були широко представлені в фондах архівів, бібліотек, музеїв.
Тільки до 60 - 70-их рр. ХХ ст. спочатку поряд з основними барвниками, а потім замість них для виготовлення засобів письма стали повсюдно використовувати анілінові кислотні барвники. Тому, після визначення складу паперу по волокну, подальшої завданням реставратора є встановлення основного або кислотного типу барвника в чорнилі.
Якщо чорнило водонестойкіе, то їх необхідно закріпити. Цей процес називається фіксація. Найбільш відомі дві методики фіксації:
а) закріплення чорнила з основних барвників за допомогою фосфорно-вольфрамової кислоти;
б) закріплення чорнила з кислотних барвників соляно-кислим хитозаном.
Тільки на підставі отриманих результатів реставратор складає програму реставрації документа.