Love StoryI’d been work in the Pari

Love Story

I’d been work in the Paris branch of a London based merchant bank. I remember it was a
beautiful spring day and I’d decided to spend my lunch break in the Tuileries gardens. I
had bought a baguette and some cold meat and found myself a bench next to the pool.
I’d only been there a few moments when a gorgeous young lady come up and asked if she
could join me. She had a thermos flask of coffee and a bag of fresh fruit. We sat on the
bench, shared our meal and chatted for ages. Her name was Sandra and she was working
in Paris as a nanny. We fell in love, and eventually married three years later in London.

We had been having a few problems recently, and I had to admit that our relationship had
got a bit boring since our youngest daughter had left for university.
I couldn’t really blame her. I’d been working such long hours that we barely saw each
others. When we did have some time together, I was usually so exhausted that I simply
fell asleep in front of the TV.
When I had got home from work the night before I’d found a note from Sandra on the
kitchen table. It said that she needed to get away for a few days and would come back
later in the week. After re-reading Sandra’s note it suddenly occurred to me that the
following day would be exactly 25 years since Sandra and I first met in Paris. We had
always celebrated this date together, but this time she had obviously decided to spent it
away from me.
I suddenly felt I had to go to Paris on the anniversary of our first meeting. On my own,
perhaps, I would be able to see things more clearly.
I decided to catch the first Eurostar train the next morning. Soon after the train arrived at
the Gare du Nord in Paris, unsure of where I was going, I bought a ticket and went
straight down to the Metro. Coming out of the Metro, I realized I was quite close to the
Tuileries so I decided to see if I could find our bench.

As it was nearly midday, I bought some lunch – the same lunch I’d had 25 years before.
Then I headed for the gardens, making my way trough the tourists who crowded the Rue
de Rivoli. I paused at the gates of the gardens, wishing that Sandra was with me. I
eventually went trough the gates and walked along the path past some green trees, statues
and flowerbeds. When I arrived at the pool I saw the bench was still there. It was empty,
so I went over and sat down. I took the food out of the bag, tore off a piece of the baguette
and began to eat. Suddenly I heard a woman’s voice behind me.
“So you didn’t forget me absolutely.” It cried. Taken by surprise I suddenly turned
around. I saw my wife: she was really unhappy.
“Sandra!” I moaned.
She turned by the other part and said in tears:
“It is over. Goodbye…”. And then she ran away.
I didn’t try to follow her: it would not be served to make her come back with me.

Результаты (украинский) 1:

Історія коханняЯ був роботи в Парижі відділення в Лондоні, підставі комерційного банку. Я пам'ятаю, що було напрекрасний день весни і я вирішили провести мій обідню перерву в сади Тюїльрі. Якупив багет і деякі холодні закуски з м'яса і опинився на лавці поруч з басейном.Я тільки був там кілька моментів, коли приходять прекрасна панночка голову і спитав, якщо вонаможе приєднатися до мене. Вона мала Термос кави і мішок свіжих фруктів. Ми сиділи на вжим лежачи, поділився наша їжа і спілкувалися на віки. Її звали Сандра, і вона працювалау Парижі, як Няня. Ми полюбили і врешті-решт одружився три роки пізніше в Лондоні.Ми був, що мають кілька проблеми недавно, і мені довелося визнати, що наші відносини булиотримав трохи нудною, оскільки наші молодшою дочкою покинули університету.Я не можу звинувачувати її. Я працюю такі довгі години, що ми ледве побачив кожногоінші. Коли ми мали деякий час разом, я, як правило, так що я вичерпав простозаснув перед Телевізором.Коли був прийшов додому з роботи на ніч, перш ніж я знайшов записку від Сандра на вкухонний стіл. Він сказав, що вона необхідно виїхати на кілька днів і хотів би повернутисяв кінці тижня. Після того, як повторне читання Сандра, зверніть увагу, він раптом мені спало на думку що нанаступного дня буде рівно 25 років з Сандрою і я вперше зустрілися в Парижі. Ми мализавжди відзначали ця дата разом, але на цей раз, вона вирішила очевидно провів йоговід мене.Я раптом відчув, що мені довелося їхати в Париж з ювілеєм нашу першу зустріч. Сам по собі,Можливо, я б бути в змозі бачити речі більш ясно.Я вирішив, щоб зловити першого поїздів Eurostar на наступний ранок. Незабаром після того, як потяг прибув вГар дю Нор в Парижі, не знаючи куди я йду, я купив квиток і пішовпрямо на метро. Вийшовши з метро, я зрозумів, що досить близько до наТюїльрі, так що я вирішив подивитися, якщо я зміг знайти наш лавці.Як це було близько полудня, я купив деякі обід-же обід, я мав 25 років до.Потім я очолював для садів, зробити мій шлях через туристів, які заповнили вулиціРіволі. Я помовчав у воротах сади, бажаючи що Сандра був зі мною. Яв кінцевому підсумку пішли корита ворота і пішов на шляху повз деякі зелені дерева, статуїі клумбах. Коли я прибув в басейні я побачив лавці була все ще там. Він був порожній,так що я підійшов і сів. Я взяв їжу з мішка, зірвав шматок багеті почав їсти. Раптом я почув голос жінки позаду мене."Так ви не забути мене абсолютно." Він плакав. Захоплені зненацька, я раптом повернувсянавколо. Я бачив мою дружину: вона була дійсно нещасними."Сандра!" Я стогнав.Вона від іншої частини і в сльозах, сказав:"Це закінчена. Прощай... ". І тоді вона втік.Я не намагаюся слідувати їй: це не будуть показуватися зробити їй повернутися з мене.