Каптерев исследовал важнейший перио

Каптерев исследовал важнейший период русской педагогики и школы – после отмены крепостного права и начала первой мировой войны. Он научно объяснил происхождение общественно – педагогического движения, указал его источник и причины, а так же его влияние на последующее развитие отечественной педагогики и школы.

Каптерев выдвинул концепцию о борьбе двух педагогик – консервативной и прогрессивной – как о главной причине возникновения разных течений внутри педагогического движения. За консервативной педагогикой стояли силы правящего класса, а за прогрессивной – по преимуществу земско – общественные. Педагогика правящего класса стремилась быть “неправильно и оберегающей, но часто является просто ограничительной, задерживающей”. Прогрессивную педагогику он характеризовал как творческую, созидательную. Вот эта борьба двух педагогик и есть “ одна из основных, самых главных пружин современной педагогической практике и отчасти теории”.

Борьба двух педагогик особенно обострилась со времени реформ 60-х гг., когда , по оценки Каптерева, личности общества получили некоторые права, в том числе и некоторую самостоятельность, но “дано было мало”. “Ожесточённая борьба этих двух педагогик… сохраняет основное явление новой русской педагогики, которым в жизни школы, в педагогической практике определяется почти всё”.

Говоря об источниках развития педагогических идей в России, он называет два: собственные исследования (“наблюдения и размышления”) и заимствования идей западноевропейской педагогики.

Анализируя школьный опыт и педагогические идеи прошлого, Каптерев прежде всего вычленяет то, что помогает решать проблему теории и практики обучение и воспитания своего времени. Он не ставит перед историей русской педагогике отвлечённых теоретических задач, предпочитает извлекать из неё лишь то, что требуется на каждом шагу в жизни общества и школы.

В своём капитальном труде “История русской педагогии” Каптерев с этих же позиций рассматривает и оценивает факты школьного дела, “которое всюду начинается с того, что путём воспитания и образования стремятся приспособить подрастающее поколение к окружающей детей среде общественно – политической организации”.

Каптерев воспринял проблему освобождения личности русского гражданина как историческую задачу, решении которой наука, просвещения призваны сыграть решающую роль. Поэтому в центре всех его историко – педагогических, педагогических психологических исследований всегда стояли интересы личности и гражданские мотивы неразрывной связи с расширением прав общества в деле воспитания, образования, организации народной школы. Не государство и не церковь, а только само общество может влиять, управлять и направлять школьное дело. Такой главный вывод из его “Истории русской педагогии”.

Читать полностью: http://www.km.ru/referats/7D0E05B3823D40A09856399383710524

Результаты (украинский) 2:

Каптерев досліджував найважливіший період російської педагогіки і школи - після скасування кріпосного права і початку першої світової війни. Він науково пояснив походження суспільно - педагогічного руху, вказав його джерело і причини, а так само його вплив на подальший розвиток вітчизняної педагогіки і школи. Каптерев висунув концепцію про боротьбу двох педагогик - консервативної і прогресивної - як про головну причину виникнення різних течій всередині педагогічного руху . За консервативної педагогікою стояли сили правлячого класу, а за прогресивною - переважно земско - громадські. Педагогіка правлячого класу прагнула бути "неправильно і оберігає, але часто є просто обмежувальної, задерживающей". Прогресивну педагогіку він характеризував як творчу, творчу. Ось ця боротьба двох педагогик і є "одна з основних, найголовніших пружин сучасної педагогічної практиці і почасти теорії". Боротьба двох педагогик особливо загострилася з часу реформ 60-х рр., Коли, за оцінки Каптерева, особистості суспільства отримали деякі права, в тому числі і деяку самостійність, але "дано було мало". "Запекла боротьба цих двох педагогик ... зберігає основне явище нової російської педагогіки, яким у житті школи, в педагогічній практиці визначається майже все". Говорячи про джерела розвитку педагогічних ідей в Росії, він називає два: власні дослідження ("спостереження і роздуми") і запозичення ідей західноєвропейської педагогіки. Аналізуючи шкільний досвід і педагогічні ідеї минулого, Каптерев насамперед виокремлює те, що допомагає вирішувати проблему теорії і практики навчання і виховання свого часу. Він не ставить перед історією російської педагогіці абстрактних теоретичних завдань, воліє отримувати з неї лише те, що потрібно на кожному кроці в житті суспільства і школи. У своєму капітальному праці "Історія російської педагогії" Каптерев з цих же позицій розглядає і оцінює факти шкільної справи, "яке усюди починається з того, що шляхом виховання й освіти прагнуть пристосувати підростаюче покоління до навколишнього дітей середовищі суспільно - політичної організації". Каптерев сприйняв проблему звільнення особистості російського громадянина як історичне завдання, вирішенні якої наука, освіти покликані зіграти вирішальну роль. Тому в центрі всіх його історико - педагогічних, педагогічних психологічних досліджень завжди стояли інтереси особистості і громадянські мотиви нерозривному зв'язку з розширенням прав суспільства в справі виховання, освіти, організації народної школи. Не держава і не церква, а тільки саме суспільство може впливати, управляти і направляти шкільна справа. Такий головний висновок з його "Історії російської педагогії". Читати повністю: http://www.km.ru/referats/7D0E05B3823D40A09856399383710524